Є на Поліссі загублене мальовниче ”кам’яне село”, де серед лісу, наче хати, вишикувались вулицями величезні валуни. Серед них є ”майдан” з кам’яною ”школою” та ”церквою”. Високі, з овальними боками, вкриті мохами величезні валуни розкидані всюди. Найцікавіший з них - камінь з ”Божими слідами”, до якого навіть приставлена драбина для відвідувачів. Місцина ця - геологічний заказник державного значення ”Кам’яне село”, що розкинувся на кількох гектарах Замисловецького лісництва неподалік Олевська, що на Житомирщині.
Існує дві гіпотези утворення такого рельєфу: перша - валуни, принесені льодовиком, тисячоліттями змінювали форму під впливом вивітрювання. Згідно іншої гіпотези, валуни - залишки підніжжя прадавніх гір, що сформувалися внаслідок руху того ж льодовика, які потім змінювали свою форму під впливом вітру протягом 20 тисяч років.
Довкола ”Кам’яного села” ходять чимало легенд про те як воно з'явилось. Найпоширеніша з них оповідає, що колись давно у цьому лісі було багате село. Якось через село проходив старий чоловік у вбогій одежині. Зайшов він на одне подвір'я і попросив хліба у хазяїна. Той саме порався по хазяйству й махнув рукою: ”Іди собі, чоловіче, ніколи мені”. Старий образився, вийшов із села, озирнувся на нього – і враз село скам’яніло... Виявилось, цим мандрівником був Господь, що спустився на землю. На великому камені, де він відпочивав, відбилися сліди — один велетенський, ніби від босої ноги, і кілька схожих на сліди звичайної людини. За іншим повір'ям, у цьому місці Ісус бився з темними силами. Після тривалої битви нечисту силу було переможено, а Ісус, повертаючись на небеса, зробив кілька кроків по камінню і залишив відбитки - ”Божий слід”.
Якщо босоніж ступити в скам’янілий ”Божий слід”, можна відчути, що він ніколи не холодний – навіть у прохолодну погоду. Існує повір’я: хто постоїть у ”сліді” – набереться здоров’я, а загадане при цьому бажання обов’язково здійсниться.
ВЕКСЛЕР Володимир Йосипович (4.03.1907 - 22.09.1966) - академік (1958, чл. - кор. 1946). Народився в Житомирі. Закінчив Московський енергетичний ін-т (1931). З 1930 працював у Всесоюзному електротехнічному інституті, з 1936 - у фізичному інституті АН СРСР, з 1949 - також у Дубно, де з 1956 був директором Лабораторії фізики високих енергій Об'єднаного ін-ту ядерних досліджень.
Наукові роботи в галузі фізики і техніки прискорювачів, фізики високих енергій, ядерної фізики, фізики космічних променів. Перші його дослідження були пов'язані з космічними променями й проводилися в горах - на Ельбрусі і Памір: вивчалися ядерні процеси, зумовлені частинками високих енергій космічного випромінювання. Результатом цих робіт було виявлення нового типу злив, названих пізніше електронно-ядерними. У 1944 незалежно від Е. Макміллан відкрив важливий для подальшого розвитку та прогресу прискорювальної техніки принцип автофазіровкі і, виходячи з нього, запропонував ряд нових типів прискорювачів.
Відкриття цього принципу дозволило розробити і створити численну "родину" різних типів прискорювачів заряджених часток - фазотронов, сінхрофазотронів, сінхротронів. З появою цих машин почався сучасний етап у розвитку прискорювальної техніки, який привів до створення фізики високих енергій.
Починаючи з 1944 проектує і будує нові прискорювачі. Керував створенням першого радянського сінхротрона (1947). В 1948-50 разом з групою фізиків розробив фізичні принципи і теорію руху частинок, які були покладені в основу проектування найпотужнішого в той час прискорювача протонів - синхрофазотрона на 10 млрд. еВ, що вступило в дію в 1957 в м.Дубно (Ленінська премія, 1959). На цьому синхрофазотроні Векслером з співробітниками в 1960 була відкрита нова елементарна частка - анти-сигма-мінус-гіперон, вивчені процеси народження дивних частинок, викликаються пі-мезонами, процеси пружного розсіювання протонів на протонах, здійснено великий обсяг досліджень з іонної фізики.
У 1944 висунув ідею мікротрона. У 1956 запропонував принцип когерентного прискорення частинок, розглянувши прискорення середовищем, ударні когерентного прискорення плазмових згустків. Заклав (1956-57) основи колективних методів прискорення частинок, був одним із зачинателів прискорення частинок за допомогою плазми (1957).
Державна премія СРСР. Премія "Атом для світу" (1963). Створив школу в області ускорітельнойприскорювальної техніки. Академік-секретар Відділення ядерної фізики АН СРСР.
Творча біографія співака могла б вміститися у пару ємних строк, але вона настільки багата подіями, що кожен з них заслуговує окремої голови великого захоплюючого роману ... Це був би роман про те, як Людина йшов до своєї мрії ...
Починалося все так само, як і у всіх: Саша Воєвуцький співав на дитячих ранках та шкільних вечорах, брав участь у вокальних конкурсах ... Став трохи старше - захопився грою в КВК, що навчило його з гарною часткою гумору ставитися до різноманітних життєвих ситуацій ...
Будучи за вдачею людиною ризикових і азартних, він одного разу прийняв рішення взяти участь у телепроекті "Караоке на Майдані" - і виграв! Ця перемога відкрила йому дорогу в проект "Шанс", де співакові знову посміхнулася удача - він став переможцем другого сезону цього телепроекту. Ім'я Олександр Воєвуцький зазвучали з теле-і радіо ефіру. Здавалося б, подальша кар'єра виконавця чітка і затверджена печатками контракту з престижним телеканалом, але ... Доля була не згодна з таким станом справ!
Олександр Воєвуцький завжди боровся за своє місце під сонцем! Йому хотілося більшого! Він хотів відчути себе самостійною творчою одиницею! І, записав більше десятка пісень, відзняв дебютний відеокліп і об'їздив з концертами практично всю країну, Олександр довів своє право існування на українській сцені!
Нова команда поставилася з розумінням до творчим амбіціям співака, і дала право сьогодні з гордістю уявити Олександр Воєвуцький - артиста, улюбленого глядачами, співака, що володіє прекрасним голосом і незабутнім тембром і Людину, зумів здійснити свою мрію!
Такі пісні Олександр Воєвуцький, як "Він і вона", "Дим", "Сніг" вже встигли стати популярними в нашій країні та за її межами, і знайшли своє місце в серцях слухачів. А пісня "Все для тебе" стала саундтреком до самої романтичної телепередачі України на каналі "Інтер" "Все для тебе".
Може змінитися музична мода, може змінитися імідж, але романтизм і любов залишаться з нами назавжди!
Образ А. Воєвуцький - образ романтика, мрійник, поета, закоханого в музику, свободу і політ ... І це не вигадка продюсерів - це стан душі співака.
Цей хлопець із неможливо блакитними очима рідко відкриває свої таємниці і секрети, але в його піснях завжди була, є і буде легкий сум про те, що неможливо забути! Він завжди буде співати про Вірі, мрії, Надії і Любові...
Учора, 21 травня, у парламенті було провалено прийняття закону «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції», підготовленого у Комітеті з питань аграрної політики та земельних відносин. Законопроект відправлено на повторне друге читання. Тим самим українським аграріям фактично відмовлено у цивілізованій сучасній формі організації оптових ринків.
Звертаю увагу на ту обставину, що про необхідність створення належних організаційних та законодавчих умов для формування в Україні прозорих каналів просування сільгосппродукції від виробника до кінцевого споживача неодноразово останнім часом говорила Прем’єр-міністр.
Ще у листопаді 2008 року розпорядженням КМУ №1447-р схвалено Концепцію Державної цільової програми створення оптових ринків сільгосппродукції. У ній зазначено, що на цю благородну справу буде виділено понад 7 млн гривень. Далі, починаючи з січня 2009 року, на засіданнях Кабінету міністрів, на спеціальній нараді з питань організації саме оптових ринків та інших зібраннях з вуст Юлії Тимошенко звучали бравурні заклики:
«нам необхідно терміново забезпечити доставку сільгосппродукції від сільських господарств на нормальні колгоспні ринки»,
«у найближчий час вдасться налагодити всю кооперативно-виробничий ланцюжок - від обробки сільгосппродукції до забезпечення її доставки на незалежні від спекулянтів аграрні ринки»,
«недосконалість діючого законодавства у частині відсутності розвинутої мережі оптових ринків сільгосппродукції»,
«2009 рік має стати роком створення всіх умов для роботи сільських домогосподарств, щоби їхня продукція потрапляла до людей без зайвих посередників та за нормальною ціною».
З надривом у голосі Юлія Володимирівна запевняла країну, що для втілення цих планів та обіцянок найближчим часом будуть прийняті необхідні закони.
І що ж ми бачили вчора на засіданні парламенту? Саме фракція БЮТ майже у повному складі не голосувала за проект закону про оптові ринки. Однодумці Юлії Володимирівни показали - як щиро може брехати народові Тимошенко. За красивими слова - жодної конкретної справи. За нібито переконливими пропозиціями - ігнорування потреб простих трудівників від землі.
Урядовій коаліції насправді байдуже, чи будуть визначені правові засади організації оптових ринків сільгосппродукції в Україні - а такі норми виписані у законопроекті.
БЮТівці проти того, аби були врегульовані відносини сторін у питаннях організації оптової торгівлі, проти захисту прав аграріїв як безпосередніх виробників продукції - а такі відносини закріплено у законопроекті.
Ті, хто не підтримав документ, проти надання фінансової допомоги з держбюджету в період становлення оптового ринку - а саме про це ідеться у проекті закону.
Важко дати оцінку таким діям. Чого тут більше - лицемірства чи зради? У той час, коли однією з гострих проблем в Україні залишаються існування непрозорих схем збуту сільгосппродукції, відсутність структур оптової торгівлі, що зумовлює значні цінові коливання, на зазначену продукцію, додаткові витрати виробників, переробників та споживачів, - уряд грається з селянами в словесний пін-понг. Обіцянка-цяцянка, а дурневі радість, кажуть у народі у подібних випадках. То невже Уряд має свій народ за дурнів?
Того ж дня не голосувала коаліція і за прийняття законопроекту № 4043 «Про внесення змін до деяких законів України щодо зайнятості членів особистих селянських господарств» (його підготував Комітет ВР з питань соціальної політики та праці). Поправки, зокрема, пропонують встановити, що члени особистих селянських господарств належать до категорії зайнятих громадян і отже, у разі позбавлення єдиного способу заробітку, повинні вважатися і можуть бути зареєстровані як безробітні. На час кризи такий соціальний захист на селі вкрай актуальний. Але з цим відмовилися рахуватися представники коаліції, і особливо БЮТу.
Завтра у Києві відбудеться велика нарада голів сільських та селищних рад, яку скликала прем’єр-міністр Юлія Тимошенко. Представники уряду знову говоритимуть про проблеми села, співчуватимуть аграріям щодо їхніх суворих проблем та обіцятимуть виправити ситуацію. І це після неприйняття таких потрібних законопроектів?!
Вищий цинізм полягає в тому, що законопроект про оптові ринки ініціювали народні депутати від БЮТу (Іван Кириленко), НУ-НСу (Михайло Полянчич), а також блоку Литвина (Сергій Терещук та Катерина Ващук). Своїх же не підтримали і не проголосували…
Це свідчить лише про одне - Уряд і коаліція не думають про людей, про селян, а переймаються виключно політичною доцільністю та власними політичними інтересами.
До уваги журналістів. Є можливість отримати особистий коментар Голови Комітету ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин Миколи Присяжнюка щодо зазначеної проблеми. Дзвоніть.: (044) 255-38-73, 255-29-38.
Підземелля знаходиться під Михайлівською церквою. Відкрито і досліджено в 1991 р в результаті провалу. Ходи прориті в лесі на глибині 1,5 м. Беруть свій початок з невеличкої кімнати (3,9x4,8 м), від північно-східної частини якої на висоті 0,9 м від рівня підлоги відходять дві галереї. Через 1,5 м вони розгалужуються і утворюють лабіринт загальною площею 30 м.
Від протилежної стіни кімнати в південно-західному напрямку відходить ще одна галерея. Через 9 м—відгалуження в південному напрямку, а ще через 5 м обидві галереї закінчуються завалами. Ходи вимуровані цеглою, арочне склепіння. Ширина галерей—0,7 м, висота—0,75 м.
В західній частині кімнати спостерігається іще один хід висотою 1,5 м. і шириною 1,4 м., але через декілька метрів закінчується обвалом.
З 1990-1994 роки групою було відкрито, досліджено та зібрана інформація по слідуючим підземним ходам.
Вулиця Басейна
Вхід в підземелля знаходиться в підвалі одного із будинків. Галерея значних розмірів, закладена цеглою. Йде в напрямку Замкової гори. Відкрита в 1991 р.
За свідченням старожилів по вул. Басейній є ще два входа в печери, одна з яких іде в напрямку площі Перемоги.
Богунія
Восени 1981 р. під час геологорозвідувальних робіт в районі Богунії на Суриній горі на відстані 4-5 м від урвища над р. Кам'янкою на 11-метровій глибині було виявлено підземну печеру. Першим в це підземелля 10 вересня спустилися буровий майстер О. М. Ковтун і його помічник Ф. М. Гаркуша. Підземелля являло собою хід з двома бічними коридорами. Звідти один хід вів до річки (той вихід був засипаний ще перед Великою Вітчизняною війною). При більш детальному огляді галереї, в одній із ніш вони побачили напис, зроблений просто на лесовому грунті. Знахідка одразу ж привернула увагу науковців. В огляді відкритого об'єкту брали участь науковий працівник обласного краєзнавчого музею археолог В. І. Місяць, співробітник інституту археології АН УРСР М. Ю. Брайчевський. Було звернено увагу на те, що поверхня стіни з написом має зверху темний наліт, ніби закопчена. Отже, тут тривалий час знаходили притулок люди: темний наліт на стінах—то сліди від їхніх вогнищ.
Дослідження печери тоді обмежилось фотографуванням напису, текст
якого пізніше передано для наукового опрацювання доктору історичних наук С. О. Висоцькому. Па його думку, текст відноситься до XV-XVI століть.
Роботи було продовжено (з дозволу інституту археології АН УРСР) експедицію краєзнавчого музею, до складу якої війшли П. Шмуневський, І. Ярмошик, М. Шляконов, Ю. Доме, Л. Нікітіна.
Було встановлено: печера становить собою частину підземного ходу, що сполучався з польським кладовищем, а звідти, можливо, і з Замковою горою—історичним центром міста.
Підземний хід прокладено в жовтому лесі, що характерно для XV-XVIІ століть. Висота різна: подекуди можна вільно стояти на весь зріст, в інших місцях навіть важко пробратися. В стінах—повітропроводи: округлі отвори діаметром 4-5 сантиметрів, завдяки чому на глибині 7-8 метрів—свіже повітря.
На жаль, ніяких написів у підземеллі більше не виявлено. А зайва цікавість принесла пам'ятці непоправну шкоду. Ще до того як були проведені наукові дослідження, нішу з написом було подовбано.
В середині 80-х років під час спорудження будинків облкнигторгбази на глибині 1,5 м було знайдено дві підземні галереї, які йшли до залишків тюрми, що була розташована по вул Черняхівського.
В 1991 р групою була досліджена територія, яка прилягала до цієї будови. Вхід в підземелля знаходився в підвалі одного із будинків, розташованих на території тюрми. 3 підвала брали свій початок дві галереї, які йшли в напрямку північ-південь. Ходи прориті в лесі на глибині 1,5 м., вимуровані цеглою. Висота склепінь - 2,2 м ширина галерей—2 м довжина—9 м. Далі замуровані цеглою. В південній частині підвала простежується ще одна галерея яка йде в південно західному напрямку. Печера вимурована цеглою. Ширина-1,5 м, висота 1,8 м., довжина-6 м.,далі-засипана землею.