Більше півроку працює експедиція «Житомирського вісника» над вивченням підземних ходів Житомира. У складі групи: працівники, військовослужбовці, студенти. Є свій лікар. Всі учасники мають досвід підземних робіт.
Початок був вдалим. У перші дні було відкрито кілька ходів, де знайшли багато знахідок, які мають історичну цінність: аптечні флакони кустарного виробництва, пляшки з конусом на дні, глечики, бронзові та мідні замок та тарілка, вилка, залишки прикраси з ікон. Фахівці із краєзнавчого музею підтвердили, що всі знахідки ставляться до ХVIII-XIX ст.
На 7-метровій глибині почалися обвали. Без спеціального обладнання йти далі було небезпечно. Тимчасово роботи були припинені. Випадок звів групу з чодловіком, якого в дитинстві один чернець - колишній в'язень Соловків - навчив мистецтва під землею, розповів про забуте спорядження, яким користувалися наші предки. Частину з цього арсеналу було взято на озброєння і, заручившись підтримкою рятувальних служб, спелеологи продовжили працювати...
І знову - нові знахідки, нові завали. Часто доводилося працювати дитячою лопаткою і щіткою, щоб не зіпсувати знахідку.
Вивчаючи ходи, є чому дивуватися. Щоб прорити хід на 7-метровій глибині в суцільному плавуні, потрібна гарна майстерність. А будували цілі підземні лабіринти з заплутаною системою ходів, вентиляційною системою, пастками (які діють до цих пір!), «Чортовими колами», якими можна було ходити днями і не знайти виходу, кам'яними мішками.
Ми захоплюємося величчям єгипетських пірамід, Олександрійського маяка, іншими чудесами світу, а про наших майстрів нічого не знаємо...
В 1241-му році повз Житомир пройшло монголо-татарське військо. По одній з версій, городище на Замковій горі монголи не торкнули, за іншою версією - зруйнували. У ті часи Житомир, видимо, ще не називався Житомиром, оскільки перші офіційні, а не легендарні письмові згадування назви нашого міста відносяться до XIV століття. Більше ймовірною виглядає перша версія. Місцеві жителі начебто б скорилися монголам без бою, сплатили контрибуцію й пообіцяли платити данину. Війська Батия рушили на Захід. У цей час у Прикарпаття князь Данило Галицький розбив військо одного з полководців Батия - Куремси. Зібравши значну військову силу, Данило потім рушив з боями в наші місця й щоб помститися за допомогу монголам спалив ущент Житомир і його околиці. По легенді, облогою Житомира тоді командував хтось Роберт Локслі - англієць, правнук знаменитого Робін Гуда, що служив Данилу Галицькому. За другою версією, поселення на Замковій горі вирішило не здаватися монголам і зробило загарбникам досить солідний опір. Нібито штурмом городища командував сам Батий. Облога тривала три дні, після чого місто було взято приступом, а його жителі перебиті. Останніх, швидше за все, у той час проживало як у городищі, так й у посаді, приблизно не більше трьох тисяч чоловік. Як би там не було, а поселення на Замковій горі, а також на Соколовій горі й у Зарічанах, перестають існувати. Місто занепадає й не функціонує майже півтора сторіччя. І тільки в XIV столітті знов-таки на Замковій горі, на залишках спаленого старого городища, починається будівництво нового дерев'яного замка. Житомир входить до складу вже не Київської Русі, а Великого Князівства Литовського й не платить данина Золотій Орді. З XV Століття Житомир - середнє по величині місто , що входить до складу Київського воєводства з великокнязівським правовим статусом.