В 1990 р. в Житомирі на базі обласного спортивно-туристського клубу "Полісся" була створена група спелеологів, яка приступила до вивчення підземних ходів міста та області. До складу експедиції, крім автора, ввійшли: Кокорш Е. В., Кокоріна С. А., Боровський О. В., Мартинюк А. І., Ліберда Т. Я. Пізніше, в роботі прийняли участь Меньшиков А. П., Бесідовський Ю. В., Радзюк В. Н., Вознюк В. М., Обласний краєзнавчий музей і відділ культури міськвиконкому не заперечували проти проведення подібних досліджень. Спонсором групи виступила благодійна газета обласної організації журналістів України "Житомирський вісник". Безпосередньому вивченню підземель передувала значна пошукова робота над письмовими джерелами, легендами, народними переказами, вивченням архівних документів і тільки згодом розпочалось обстеження печер. Тоді й перевірялась достовірність одержаної інформації.
Більше півроку працює експедиція «Житомирського вісника» над вивченням підземних ходів Житомира. У складі групи: працівники, військовослужбовці, студенти. Є свій лікар. Всі учасники мають досвід підземних робіт.
Початок був вдалим. У перші дні було відкрито кілька ходів, де знайшли багато знахідок, які мають історичну цінність: аптечні флакони кустарного виробництва, пляшки з конусом на дні, глечики, бронзові та мідні замок та тарілка, вилка, залишки прикраси з ікон. Фахівці із краєзнавчого музею підтвердили, що всі знахідки ставляться до ХVIII-XIX ст.
На 7-метровій глибині почалися обвали. Без спеціального обладнання йти далі було небезпечно. Тимчасово роботи були припинені. Випадок звів групу з чодловіком, якого в дитинстві один чернець - колишній в'язень Соловків - навчив мистецтва під землею, розповів про забуте спорядження, яким користувалися наші предки. Частину з цього арсеналу було взято на озброєння і, заручившись підтримкою рятувальних служб, спелеологи продовжили працювати...
І знову - нові знахідки, нові завали. Часто доводилося працювати дитячою лопаткою і щіткою, щоб не зіпсувати знахідку.
Вивчаючи ходи, є чому дивуватися. Щоб прорити хід на 7-метровій глибині в суцільному плавуні, потрібна гарна майстерність. А будували цілі підземні лабіринти з заплутаною системою ходів, вентиляційною системою, пастками (які діють до цих пір!), «Чортовими колами», якими можна було ходити днями і не знайти виходу, кам'яними мішками.
Ми захоплюємося величчям єгипетських пірамід, Олександрійського маяка, іншими чудесами світу, а про наших майстрів нічого не знаємо...