Від автора.
Про підземні галереї Житомира до останнього часу нічого не було відомо. Вони залишалися в тіні і не привертали уваги суспільства. В наш час про їх існування ставало відомо найчастіше внаслідок провалів, які час від часу відбувалися в різних куточках міста.
У післявоєнний час більшу частину підземель була засипано, оскільки, перебуваючи в аварійному стані, ставили під загрозу наземні споруди.
Мине ще деякий час і від багатьох Житомирських печер - цих загадкових пам'яток історії і старовини не залишиться і сліду. Велика кількість підземних ходів (відомих і невідомих) вже знищена. Процес цей триває і нині. В даному випадку час працює проти нас - підземні галереї зникають, так і не відкривши своїх таємниць А що ж відомо про ті печери, в яких вже побували дослідники? На жаль, обмаль. Широким колам матеріали цих досліджень невідомі. Складається враження, що задовольнити ту цікавість, яку викликають сьогодні Житомирські підземелля, майже неможливо.
Тому автор поставив за мету зібрати все, до найменших дрібниць і дати якомога ґрунтовнішу характеристику цих загадкових пам'яток старовини.
Безумовно, дослідження підземних галерей буде тривати надалі І, можливо, з часом стануть відомі нові важливі факти, що значно доповнять наші знання про підземні ходи Житомира.
Автор буде вдячний за надіслані матеріали, що допоможуть глибше розкрити дану тему.
Матеріали слід надсилати за адресою 262003, м. Житомир, вул Перемоги, 54, обласний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді, тел 25 28-52.м
О.В.Кравчук
Старожили розповідають, що під час церковного розколу у XVIII ст частина житомирських старообрядців пішла під землю і створила там так звану катакомбну церкву. Якщо вірити цим розповідям, то під містом існує три таких церкви. А пустельництво на Поліссі існувало і у XIX ст. Так, в одному з випусків "Київського слова" за 1888 рік була розміщена стаття про те, що на Волині, поблизу одного селища є розгалужена печера, в якій проживали
селяни-пустельники.
На початку XX сг. міською управою була створена комісія у складі військових, яка ставила за мету дослідження підземних галерей міста. Згодом комісія склала звіт про проведену роботу, а також карту досліджених печер. Але через деякий час за нез’ясованих обставин ці документи зникли з архіву управи. Аналогічна комісія у ці ж роки працювала у Бердичівських підземеллях. Тоді було досліджено блюько 130 ходів і 78 підвалів.
Під час громадянської війни таємничими ходами зацікавилось командування петлюрівських військ. Розповідають, що під час відступу з міста в Житомирських лабіринтах вони заховали майже тридцять возів награбованого.
В 30-ті роки доля підземель сумна, їх використовують як могильники. Старожили розповідають, що в них ховали трупи розстріляних в НКВС.
Коли Житомир захопили німецько-фашистські загарбники, ними була створена спеціальна команда, що повинна була вивчити підезмелля міста. Результатами цих досліджень і досі невідомі. В роки війни чимало житомирян рятувалося від облав, що проводилися окупантами, і бомбардувань в підземних лабіринтах. Ними скористувалися і радянські військовополонені для втечі з тюрми, що була розташована по вул.Черняховського. Розповідають, що при звільненні міста, один із загонів партизан через підземний хід дістався в центр міста, що в значній мірі посприяло звільненню Житомира радянськими військами від німецько-фашистських загарбників Внаслідок багаточисельних бомбардувань в місті відкрилось чимало входів в підземелля. В останніх тоді знаходили собі притулок злочинці, які ховались там самі і ховали награбоване, та безпритульні. Цікаво, що в ті часи на житомирському базарі навіть карту підземель міста можна було придбати за безцінь.
У 50-ті роки карта підземних ходів демонструвалася і в краєзнавчому музеї. На стендах виставочних залів були представлені фотокартки склепів, схеми печер, документи, що свідчили про історію виникнення та розвиток підземель. Але раптово документи зникли з музою та архіва.
У листопаді 1953 р. під час спорудження будівлі обкому партії була виявлена мережа підземних галерей. Однією з них скористувалися ув'язнені, для втечі, що працювали на будівництві. Та про існування цих ходів було відомо і охороні, і поки ув'язненні пересувалися по одній з печер, на другому кінці їх вже чекали.
Довгий час цей епізод з історії житомирських підземель вважався легендою, вигадкою. Але літом 1993 року пощастило відшукати людину, якм була свідком тих подій. Зі слів Ринькаса Ф. А. двоє ув'язнених дійсно намагалися втекти по одному з ходів. Але через півгодини повернулися. Свій вчинок вони мотивували тим, що невистачило повітря і єдиним виходом було повернутись.
Як повідомляє одна з житомирських газет, тридцять років тому один з житомирян пообіцяв здивувати своїх "земляків" підземним відкриттям. Та незабаром загинув при загадкових обставинах. Не виключено, що в основу легенди лягли події, що дійсно мали місце в історії Житомира. Чверть століття тому мешканець міста Журавльов А. Г. прагнув співставити викид води на греблі поблизу Бердичівського моста з обвалами в місті. Можливо, як вважав дослідник, при піднятті рівня води на річці, частина й потрапляла в підземелля, один з виходів якого знаходився поблизу греблі, її потоки розмивали глиняні галереї. А це в свою чергу призводило до обвалів. Зі своїми розрахунками Олексій Георгійович звертався до міської адміністрації. Але ту не зацікавили такі дослідження. Пізніше, багато житомирян, що побували у підземеллях, відмічали той факт, що деякі ходи повністю затоплені водою.
О.В.Кравчук
Адреса 12500, м. Коростишів, вул. К. Маркса, 52
Телефон (04130) 3-62-27
Адреса 11200, смт Ємільчино, вул. Кірова, 4
Телефон (04149) 4-24-32
Адреса 12600, смт Брусилів, вул. Лермонтова, 3
Телефон (04162) 2-16-13
Більше півроку працює експедиція «Житомирського вісника» над вивченням підземних ходів Житомира. У складі групи: працівники, військовослужбовці, студенти. Є свій лікар. Всі учасники мають досвід підземних робіт.
Початок був вдалим. У перші дні було відкрито кілька ходів, де знайшли багато знахідок, які мають історичну цінність: аптечні флакони кустарного виробництва, пляшки з конусом на дні, глечики, бронзові та мідні замок та тарілка, вилка, залишки прикраси з ікон. Фахівці із краєзнавчого музею підтвердили, що всі знахідки ставляться до ХVIII-XIX ст.
На 7-метровій глибині почалися обвали. Без спеціального обладнання йти далі було небезпечно. Тимчасово роботи були припинені. Випадок звів групу з чодловіком, якого в дитинстві один чернець - колишній в'язень Соловків - навчив мистецтва під землею, розповів про забуте спорядження, яким користувалися наші предки. Частину з цього арсеналу було взято на озброєння і, заручившись підтримкою рятувальних служб, спелеологи продовжили працювати...
І знову - нові знахідки, нові завали. Часто доводилося працювати дитячою лопаткою і щіткою, щоб не зіпсувати знахідку.
Вивчаючи ходи, є чому дивуватися. Щоб прорити хід на 7-метровій глибині в суцільному плавуні, потрібна гарна майстерність. А будували цілі підземні лабіринти з заплутаною системою ходів, вентиляційною системою, пастками (які діють до цих пір!), «Чортовими колами», якими можна було ходити днями і не знайти виходу, кам'яними мішками.
Ми захоплюємося величчям єгипетських пірамід, Олександрійського маяка, іншими чудесами світу, а про наших майстрів нічого не знаємо...
Адрес: м.Житомир, Київське шосе, 139
Телефон: (0412) 36-62-64