Житомир

Житомирщині, втім, як і скрізь у тодішньому світі, панувало бронзове століття. У той час, як у Месопотамії будувався Вавилон, греки-ахейці осаджували Трою, Моїсей виводив євреїв з Єгипту, а самі древні єгиптяни будували свої піраміди, на Житомирщині безроздільно панували праскіфські племена. На території нашої області проживали в основному скіфи-хлібороби, оскільки природні умови й ліси дозволяли займатися скотарством лише в південній частині нинішньої Житомирщини, хоча це зовсім не означає, що на півночі області скотарство не було поширене - просто воно тут не було основним засобом існування. У лісових поселеннях розводили свиней.
Перша половина бронзового століття в нас досліджена погано. З пам'яток тієї пори залишилися хіба що Народицьке, Здвижевське (Коростишівський район) і Райковецьке (Бердичівський район) поселення. Очевидно, поселення ці належали до різних племен. У Народицькому поселенні знайшлися залишки дерев'яних будинків, обмазаних глиною, а також жертовник - свідчення землеробського культу. Тільки от металообробка в народицького племені була розвинена погано - місцеві жителі користувалися в основному знаряддями з каменю. Те ж саме можна сказати й про Здвижівське поселення. Інша справа - Райковецьке поселення. Тут було знайдено безліч ливарних форм - для бронзових сокир, кинджалів і навіть браслетів. Зате Народицьке поселення має одну відмітну рису: своїх небіжчиків це плем'я ховало в курганних могильниках. Деякі кургани збереглися на півночі нашої області й донині.

Вадим Кіплінг

У той час, як такі міста, як Житомир або Бердичів, бурхливо розвивалися, Олевськ як і раніше являв із себе селище в кілька сотень жителів і що-небудь цікаве в його історії відшукати за новітній період просто неможливо. Зате в роки Великої Вітчизняної війни Олевськ чи не став партизанською столицею українського Полісся. Із приходом гітлерівців у районі Олевська став діяти партизанський загін під командуванням К. Ареф'єва, ядром якого стала диверсійна група, спеціально закинута з Москви. Трохи пізніше, в 1942-1943 роках, у районі Олевська з'явилися з'єднання Федорова, Ковпака й Сабурова. До початку 1943 року партизани повністю контролювали майже третину території району. Однак паралельно з радянськими партизанами територію Олевщини облюбували й загони УПА "Поліська Січ", якими керував Тарас Бульба-Боровець. Радянським партизанам доводилося в такий спосіб воювати як проти німців, так і проти УПА. До речі, останній збройний загін "Поліської Січі" був ліквідований на Олевщині тільки в 1952-му році.
У січні 1943 року німці розстріляли в Олевську декількох своїх офіцерів і декількох вояків УПА за те, що останні навчили перших... варити самогон. Німецькі офіцери, почавши у пиячити, заражали алкоголізмом своїх колег, і місцеве гестапо вирішило рішення алкоголіків у власних рядах, щоб розкладницькі пари алкоголю не перекинулися на цілий гарнізон.