Масова забудова Новограда-Волинського почалася вже в післявоєнний період, а особливо - протягом 70-90-х років минулого століття. Сьогодні місто досить помітно виділяється своїми новобудовами на тлі інших міст нашої області. На початку 90-х німці вкупі з болгарами звели тут дуже навіть сучасний житловий масив з будинками європейського типу. А на початку 70-х років у місті з'явилася безліч зелених зон. На ріці Случ були обладнані пляжі, розбиті парки. Чисте у ті часи повітря приваблювало сюди відпочиваючих із усього союзу, оскільки в самому Новограді й довкола нього розташовувалася безліч військових частин, де служили вихідці із всіх куточків країни. Родичі, що приїжджали до них, надовго залишалися на відпочинок у гостинному місті-батьківщині Лесі Українки. І приїжджали сюди ще не раз. А якщо врахувати достаток тут дешевих овочів і фруктів, то Новоград-Волинський міг би з успіхом носити почесний титул "радянського Баден-Бадена". Однак вся ця ідилія закінчилася в 1986-м році, після аварії на ЧАЕС. Хоча Новград-Волинський постраждав від її трохи менше, ніж, скажімо, Коростень, однак відпочиваючі з інших куточків союзу все-таки побоювалися приїжджати сюди.
Новоград-Волинський сьогодні через достаток у ньому військових частин нагадує звичайне військове містечко, досить, між іншим, затишне. Його впевнено можна назвати містом, що розвивається, оскільки середня зарплата тут навряд чи менше, ніж у Житомирі.
Житомирщині, втім, як і скрізь у тодішньому світі, панувало бронзове століття. У той час, як у Месопотамії будувався Вавилон, греки-ахейці осаджували Трою, Моїсей виводив євреїв з Єгипту, а самі древні єгиптяни будували свої піраміди, на Житомирщині безроздільно панували праскіфські племена. На території нашої області проживали в основному скіфи-хлібороби, оскільки природні умови й ліси дозволяли займатися скотарством лише в південній частині нинішньої Житомирщини, хоча це зовсім не означає, що на півночі області скотарство не було поширене - просто воно тут не було основним засобом існування. У лісових поселеннях розводили свиней.
Перша половина бронзового століття в нас досліджена погано. З пам'яток тієї пори залишилися хіба що Народицьке, Здвижевське (Коростишівський район) і Райковецьке (Бердичівський район) поселення. Очевидно, поселення ці належали до різних племен. У Народицькому поселенні знайшлися залишки дерев'яних будинків, обмазаних глиною, а також жертовник - свідчення землеробського культу. Тільки от металообробка в народицького племені була розвинена погано - місцеві жителі користувалися в основному знаряддями з каменю. Те ж саме можна сказати й про Здвижівське поселення. Інша справа - Райковецьке поселення. Тут було знайдено безліч ливарних форм - для бронзових сокир, кинджалів і навіть браслетів. Зате Народицьке поселення має одну відмітну рису: своїх небіжчиків це плем'я ховало в курганних могильниках. Деякі кургани збереглися на півночі нашої області й донині.
Вадим Кіплінг
Древлянський князівство, або як його ще називали "Дерева", - це сучасна Житомирська область, її Коростенський, Овруцький та Олевський райони. "Дерева" згадувалися ще у недатованій частині "Повісті временних літ", що означає їх глибоку старовину. Північна межа древлянського князівства проходила по болотах Правобережжя Прип'яті. Західна - по притоку Прип'яті Горині з впаданням в неї річки Случ. На півдні - кордон з лісостепом по верхів»ю річок Тетеревів та Роставиця до її впадання в річку Рось. А кордоном на сході служив Дніпро.
Аскольд.
Інтрига з древлянамі зав'язалася за часів князя Аскольда, який сидів у Києві приблизно з 859 по 882 рік. "Полянин" Нестор не вважає Аскольда співвітчизником, запевняючи, що Аскольд - варяг з племені норманів! Слідом за Нестором так думають всі західні і багато вітчизняних істориків. Щоправда, є версії, що він є чи то рідним, чи то незаконнорожденним сином Рюрика Новгородського. А дехто впевнений, що Аскольд взагалі хазарін. Польський ж історик п'ятнадцятого століття Ян Длугоша, спираючись на давні, невідомі нам, джерела, запевняє, що Аскольд - славянин, і правильно його ім'я звучить, як ОСКОЛД, від імені сонячного бога Коляди-Кола.
А якщо Осколд був славянин, але не був "полянином" (точніше, киянином!), То хто ж він за походженням? Найвірогідніше припущення - древлянином.
У літописі сказано, що відразу після смерті Кия, поляни були під древлянами "ображені", тобто покорені, і відомостей про звільнення немає. Приблизно з 859 по 882 рік (23 роки, а можливо, і більше!) всі діяння Аскольда, ким би він не був, можна сміливо віднести на рахунок древлянського князівства!
Цілком імовірно, що Аскольд переніс столицю Дерев з Коростеня до Києва, ближче до кордону і торгових шляхів. У світлі зростаючого київського сепаратизму це було цілком виправдано. Коростень свого значення не втратив, але став не стільки політичною, скільки сакральною, духовною столицею Дерев. Київ же безперервно зростав, як військовий і торговий центр.
Аскольд мав вплив на величезні території: від Балтики до Чорного моря. Ян Длугоша вважає, що древляни і Візантії спокою не давали, і словен ладозьких данину платити заставляли.