Після звільнення в місті почали відновлюватися підприємства й уже до початку 50-х років продукція Малинської паперової фабрики стала йти на експорт. Заробили завод сільськогосподарських машин, машинобудівний, овочесушильний і каменедробильний заводи, меблева й швейна фабрики.
А в 1972-м році в місцевому парку культури й відпочинку був споруджений Курган Безсмертя - на честь полеглих у Велику Вітчизняну жителів району. Примітно, що земля для кургану висилалася із всіх Міст-Героїв СРСР - як би для відновлення історичної справедливості, що в їхнє число волею партійного керівництва країни не потрапив Малин.
В 1986-му році, коли місто відзначало своє 1100-річчя (15 вересня), тут був відкритий пам'ятник Миклухо-Маклаю, а в місцевому лісотехнічному технікумі обладнаний його музей.
І ще один цікавий факт із новітньої історії. В 1996 році на базі Малинської паперової фабрики запрацювала фабрика банкнотного паперу - єдине в Україні підприємство, що випускає папір, на якій друкуються гривні, а також паспорти, акцизні марки, акції, залізничні квитки... В 2001-му році паперова фабрика відзначила своє 130-річчя.
Останні чорні дні Коростень пережив після Чорнобильської аварії. Через кілька років на вулицях, у дворах визначили надзвичайно високий рівень радіації - 100 і навіть 200 кюрі на кв. км. Дивно, але зараз Коростень переживає певний ренесанс. Це єдине місто в Україні, де народжуваність перевищує смертність. Та й середня зарплата найвища в Житомирській області.
А головне враження - приємние, живе самобутнє місто, в якому можна непогано провести час на вихідних. Благо від Києва рукою подати - 150 км, дві години на маршрутці. Та й інфрастуктура розвивається завидним темпами - з'явився навіть приватний тризірковий готель: прості номера за 60 гривень, апартаменти - за 800. До цього в місті були тільки відомчі готелі. Ну, ви знаєте, що таке відомчий готель в провінції...
Є кілька пристойних готелів, де приємно посидіти в кафе з видом на річку Уж - темна вода, як справжній уж, в'ється між валунами. Або спуститися до купальні княгині Ольги. А можна з задоволенням побродити по доглянутому парку і чистому місту. І поговорити з коростенцями на тему: 'А що було б, якщо князь Мал ...'. Тільки пам'ятайте, що столичні амбіції тут не забули і за 13 століть. Символічно, що саме тут, на станції Коростень, прямо в потязі 12 лютого 1918 року Мала Рада прийняла герб України - Тризуб. Адже випадковостей в історії не буває.
Добратися до Коростеня з Києва можна на автобусі, маршрутці або залізницею. Найпростіше і найшвидше доїхати на маршрутці - 2,5 години. Ходять вони від станції метро Святошин практично кожні півгодини . Можна заощадити і поїхати електричкою, але повбиваєте в дорозі три з половиною години.