У середині XIX століття в Малині налічувалося 130 дворів, у яких проживало 1038 жителів. І при цьому досить добре була розвинена промисловість: у місті працювали два млини, а також чавунно-литійний завод, не говорячи вже про розвиток торгівлі. В 1866-му році місто стало центром волості. У тому ж 1866-му мати відомого етнографа й мандрівника Миколи Миколайовича Миклухо-Маклая, Катерина Семенівна Миклуха, купила в Малині садибу. Сам же вчений приїжджав у Малин двічі: в 1886 й 1887 роках. Саме в Малині другом Миколи Миколайовича, відомим ученим А. Корзухіним був написаний портрет Миклухо-Маклая. З Малина Миклухо-Маклай виїжджав у села, де вивчав побут і традиції селян.
Однак дійсний поштовх до розвитку промисловості Малин одержав у після скасування кріпосного права, тобто в 1861-му році. В 1871-му році тут була запущена нині відома на увесь світ паперова фабрика, а до кінця XIX століття в Малині працювали чотири кузні, дві меблеві майстерні, паровий млин, цегельний завод, а в 1902-му році біля Малина була прокладена гілка залізниці Київ-Ковель.
Останні чорні дні Коростень пережив після Чорнобильської аварії. Через кілька років на вулицях, у дворах визначили надзвичайно високий рівень радіації - 100 і навіть 200 кюрі на кв. км. Дивно, але зараз Коростень переживає певний ренесанс. Це єдине місто в Україні, де народжуваність перевищує смертність. Та й середня зарплата найвища в Житомирській області.
А головне враження - приємние, живе самобутнє місто, в якому можна непогано провести час на вихідних. Благо від Києва рукою подати - 150 км, дві години на маршрутці. Та й інфрастуктура розвивається завидним темпами - з'явився навіть приватний тризірковий готель: прості номера за 60 гривень, апартаменти - за 800. До цього в місті були тільки відомчі готелі. Ну, ви знаєте, що таке відомчий готель в провінції...
Є кілька пристойних готелів, де приємно посидіти в кафе з видом на річку Уж - темна вода, як справжній уж, в'ється між валунами. Або спуститися до купальні княгині Ольги. А можна з задоволенням побродити по доглянутому парку і чистому місту. І поговорити з коростенцями на тему: 'А що було б, якщо князь Мал ...'. Тільки пам'ятайте, що столичні амбіції тут не забули і за 13 століть. Символічно, що саме тут, на станції Коростень, прямо в потязі 12 лютого 1918 року Мала Рада прийняла герб України - Тризуб. Адже випадковостей в історії не буває.
Добратися до Коростеня з Києва можна на автобусі, маршрутці або залізницею. Найпростіше і найшвидше доїхати на маршрутці - 2,5 години. Ходять вони від станції метро Святошин практично кожні півгодини . Можна заощадити і поїхати електричкою, але повбиваєте в дорозі три з половиною години.