Житомир

Адреса 13000, смт Дзержинськ, вул. Леніна, 103
Телефон (04146) 9-20-58

Більша частина ходів будувалася в XVI столітті, хоча є ходи, створені в XII-XIII століттях. В них житомиряни ховалися від набігів кочівників. За легендою, саме в Житомирському підземеллі ченці київських Печерської Лаври в 1240 р. заховали частину своїх скарбів, рятуючись від монголо-татар.

Існував навіть, кажуть, підземний вхід, що з'єднує Київ та Житомир. Самі спелеологи, однак, у це не вірять. Хоча був випадок, коли, спустившись під землю на Богунії, хлопці вийшли на поверхню ... в Іванівці. Доходили навіть до Денишів, причому на поворотах і перехрестях ходів бачили чавунні покажчики з написами на латині. Ширина ходів така, що можуть вільно роз'їхатися два вози (!).

У Житомирі відомі три підземні церкви. Під будівлею колишньої в'язниці по вулиці Черняховського збереглася келія ізуїтського монастиря. Існувала десь підземна плантація з вирощування отруйного грибка, спорами які ого засипали гробниці польських магнатів. Шукачів скарбів, що порушили спокій покійних, чекала повільна смерть від отруєння.

Але й крім грибка шукачів пригод чекало чимало неприємностей: перевертається під ногами підлога, що приховує під собою ями з гострими кілками, розсуваються стіни, падаючий на голову гранітний потолок, лабіринти і т.д.

Спелеологи знаходили старовинну зброю, різні замки, ланцюги, знаряддя праці. Одного разу у районі площі Перемоги виявили стародавню бочку з вином, але от скарбів знайти не пощастило. Є, правда, якась загадкова конкуруюча група «викрадачів гробниць», що спеціалізується на скарбах і періодично загрожує нашим спелеології. Але хто вони і хто стоїть за їх спинами - невідомо ...


Величезний інтерес до загадкових підземних ходів породив чимало легенд про багатометрову їх протяжність. Так житомиряни, знаючи, що печерні ходи є в інших містах області, були глибоко переконані, що підземні галереї тягнуться на десятки кілометрів, і, ввійшовши до них у Житомирі, можна вийти в Дениших, Кодні, Бердичеві. Щодо останнього населеного пункту навіть існує легенда, що вершник з Бердичівської фортеці, що мчався до Житомирському замку по підземному ходу, добирався туди за півгодини, змінюючи під землею коней.

Це всього лише легенда. А ось і конкретні свідчення очевидців і навіть самих учасників тих подій. Як розповів Янушевіч Г.В., у 60-ті роки в районі кінотеатру «Україна» був невеликий провал. Коли його розширили, то виявили підземний хід. Тоді вчитель фізики 12-ї школи з групою хлопців і зайнявся «дослідженням» мережі підземних ходів міста. На деяких розвилках вони зустрічали чавунні таблички з подальшим зазначенням напрямку ходу. Були такі, які показували на Овруч, Кодню, Дениші. Для подолання останньої відстані знадобилося близько шести годин. Орієнтувалися під землею по компас, шум води. Але піднятися на поверхню так і не змогли. Вихід з кам'яної галереї загороджував завал, розібрати який так і не вдалося.

Ще розповідають про те, що в районі парку Гагаріна збереглися підземні стайні з стійлом і конов`язями; що є хід, який проходить під р. Тетерів в сторону Зарічан; що на Польському цвинтарі є ходи, що йдуть на Хмельницький, Овруч, Коростень, що...

Житомирські підземелля - унікальні, невивчені пам'ятники історії. Вони були складовою частиною замку-фортеці. Їх історія тісно переплетена з історією Замкової гори.

Початок виникнення підземних ходів відносять до XII століття. А будувалися вони до XIV-XVI ст.

Житомир вперше згадується в 1240 р. в літописі «Повість временних літ». У Литовських документах на початку XIV століття.

Мешканцями цього поселення було одне з племен древлян.

У XII столітті почастішали набіги кочівників, виникла перша необхідність у створенні фортечних стін, валів, підземних ходів. Під час облоги в них ховалися городяни, зберігалися коштовності. Через підземні ходи захисники замку поповнювали запас води та продовольства, робили вилазки в тил ворога. Близько 80 великих і малих татарських набігів, пережила Волинь, що говорить про необхідність існування таких ходів.

У 1321 р. місто опинилося під владою Литви. Литовці розширили і зміцнили замок, і вже в 1432 р. Житомир згадується в числі найбільших міст Литовського князівства. Місто стає типовою середньовічною фортецею. Замок був розташований на Замковій горі (займав територію від Краєзнавчого музею до обривів р. Кам'янки та Чуднівського мосту). З боку р. Кам'янки піднімалася стрімка і практично неприступна гора, з інших боків замок був оточений земляним валом з частоколом. Стіни являли собою дерев'яні зруби, всередині засипані землею. Фортеця мала форму неправильного шестикутника з трьома воротами і п'ятьма кутовими вежами. До головної вежі вів підвісний міст. З усіх боків замок оточував рів, наповнений водою. У ці роки знову було побудовано безліч підземних ходів. Частина з них була викладена камінням та цеглою.

До цього часу належить і одна з самих перших згадок про підземелля. У документі говориться про те, що у зв'язку з відсутністю на Замковій горі колодязя, необхідно прорити хід в сторону р. Кам'янки. Хід був прорублен в скелі. На його спорудження житомиряни витратили більше 50 років. Пізніше, за часів народних повстань, через підземні ходи втікала шляхта, рятуючись від гніву повсталих.

В 1802 р. замок згорів. На залишившихся валах губернатор влаштував бульвар. Близько 1890 р. міська дума розпродала городище під приватні садиби. Вали були сплановані і замок зник. До цього часу підземні ходи втратили свою стратегічну цінність. І з другої половини XVIII століття використовуються як сховище с/г продуктів. А згодом перетворюються в обузу для міста. Час від часу в різних кінцях міста трапляються провали, в глибині яких видно кам'яні склепіння...

Підземні ходи манять до себе своєю невідомістю, але не кожен наважуються відвідати ці пам'ятники історії. Нещодавно група студентів Житомирського педінституту на чолі з О. Кравчуком, що займається вивченням підземель, виявила і вичистили черговий вхід у підземелля на Замковій горі. А вже на наступний день кожному з бравших участь у розкопках подзвонили невідомі і пригрозили, що якщо молоді люди ще раз захочуть відвідати підземний хід, то їх просто відправлять на «той світ». Ось що сказав з цього приводу науковий співробітник Житомирського краєзнавчого музею А. Тарабукін:

- Те, що хлопцям погрожували - не дивно. З багатьма пошуковця траплялося те ж саме. Я не раз чув, що в Житомирі діє група шукачів скарбів, які шукають в підземеллях золото ізуїтів і монастирську бібліотеку. Можливо, саме вони і намагаються відлякати людей від підземель.

Кажуть ще, що в підземних ходах приховані архіви КДБ, що в них зберігає награбоване добро мафії...

Разом з тим житомирські підземелля - це унікальні творіння людських рук - мають потребу в ретельному вивченні компетентних в історії та археології людей. Інакше вони просто загинуть. Вже зараз вивчення ускладнюють повсюдні завали.

Адреса 13313, м. Бердичів, вул. Леніна, 30
Телефон (04143) 2-03-64

Адреса 11400, смт Народичі, вул. Леніна, 175
Телефон (04140) 9-17-56

Вивчені останнім часом ходи дають підстави стверджувати, що більшість з них знаходиться на глибині трьох і більше метрів. Стіни і склепіння ходів зроблені з каменю, цегли, подекуди з дерева. Температура повітря в ходах - стабільна.

В одному з ходів експедиція виявила цікаву теплокамеру, в якій склепіння складаються з двох шарів ніби пиріг. Тільки в цьому «цегляному» пирозі замість повидла - повітря. Таким же чином зроблені і стіни приміщень. Завдяки чому тут підтримується стабільна температура.

Не виключено, що підземелля Житомира мають схованки. Але поки що експедиція не зустріла жодного. Робота триває.