Житомирські підземелля - унікальні, невивчені пам'ятники історії. Вони були складовою частиною замку-фортеці. Їх історія тісно переплетена з історією Замкової гори.
Початок виникнення підземних ходів відносять до XII століття. А будувалися вони до XIV-XVI ст.
Житомир вперше згадується в 1240 р. в літописі «Повість временних літ». У Литовських документах на початку XIV століття.
Мешканцями цього поселення було одне з племен древлян.
У XII столітті почастішали набіги кочівників, виникла перша необхідність у створенні фортечних стін, валів, підземних ходів. Під час облоги в них ховалися городяни, зберігалися коштовності. Через підземні ходи захисники замку поповнювали запас води та продовольства, робили вилазки в тил ворога. Близько 80 великих і малих татарських набігів, пережила Волинь, що говорить про необхідність існування таких ходів.
У 1321 р. місто опинилося під владою Литви. Литовці розширили і зміцнили замок, і вже в 1432 р. Житомир згадується в числі найбільших міст Литовського князівства. Місто стає типовою середньовічною фортецею. Замок був розташований на Замковій горі (займав територію від Краєзнавчого музею до обривів р. Кам'янки та Чуднівського мосту). З боку р. Кам'янки піднімалася стрімка і практично неприступна гора, з інших боків замок був оточений земляним валом з частоколом. Стіни являли собою дерев'яні зруби, всередині засипані землею. Фортеця мала форму неправильного шестикутника з трьома воротами і п'ятьма кутовими вежами. До головної вежі вів підвісний міст. З усіх боків замок оточував рів, наповнений водою. У ці роки знову було побудовано безліч підземних ходів. Частина з них була викладена камінням та цеглою.
До цього часу належить і одна з самих перших згадок про підземелля. У документі говориться про те, що у зв'язку з відсутністю на Замковій горі колодязя, необхідно прорити хід в сторону р. Кам'янки. Хід був прорублен в скелі. На його спорудження житомиряни витратили більше 50 років. Пізніше, за часів народних повстань, через підземні ходи втікала шляхта, рятуючись від гніву повсталих.
В 1802 р. замок згорів. На залишившихся валах губернатор влаштував бульвар. Близько 1890 р. міська дума розпродала городище під приватні садиби. Вали були сплановані і замок зник. До цього часу підземні ходи втратили свою стратегічну цінність. І з другої половини XVIII століття використовуються як сховище с/г продуктів. А згодом перетворюються в обузу для міста. Час від часу в різних кінцях міста трапляються провали, в глибині яких видно кам'яні склепіння...
пятница, 15 мая 2009 г.