Норинь - ріка, на берегах якої, власне, і стоїть Овруч. А цар Микола II перебував у місті 16 вересня 1911 року, куди він прибув на освячення заново відбудованого собору святого Василя. А незадовго до цього, в 1901 році, на руїнах храму, зруйнованого ще литовцями, почалися розкопки, керував якими відомий російський дослідник П. Покришкін (до речі, дід не менш знаменитого льотчика). Після розкопок було ухвалене рішення про реставрацію храму, що почалася в 1907 році. Тут з’являється теж досить цікавий історичний факт. Керував реставраційними роботами архітектор А. Щусев, у майбутньому - автор проекту мавзолею Леніна (!!!). Після того, як собор звели, для його внутрішнього й зовнішнього оформлення були запрошені найвідоміші художники свого часу: Ф. Волков, К. Петров-Водкін, Б. Максимов. А в 1986 році, під час проведення в храмі чергових реставраційних робіт, виявилися 14 ікон, які належали до Новгородської іконописної школи XV століття! Мало того: реставратори висунули припущення, що деякі фрагменти внутрішнього розпису храму, а то й цілі фрески, зважаючи на все, малював Микола Рерих. Саме XV століттям датована й легенда про явище в Овручі Богородиці. Навколо міста й донині можна знайти безліч каменів, у яких виразно видніються сліди босих людських ніг. Деякі місцеві жителі вірять, що їх залишила саме Богородиця.
Перші документальні згадування про Новоград-Волинський датовані 1256 роком: в "Галицько-Волинському літописі" згадується Возв"ягель - укріплене поселення над рікою Случ, що входило тоді до складу Галицько-Волинського князівства й підконтрольне князеві Данилу Галицькому. У тому ж 1256-му році під стінами містечка з'явилися полчища хана Батия. Міське "начальство" вийшло до них із хлібом-сіллю й монголи міста не торкнули. На початку 1257 року Данило Галицкий неподалік від Возв»ягеля розбив військо Батийового полководця Куремси, після чого вирішив покарати зв"ягельців за зрадництво й після декілька годинного штурму взяв фортецю приступом, поселення спалив, а жителів його дружинники здебільшого перебили.
Ще в XIX столітті поселення на березі Случі було описано відомим російським археологом й істориком В. Антоновичем. А недавні археологічні розкопки підтвердили факт спалення Зв"ягеля в XIII столітті й визначили розміри, особливості життєвого укладу й зразкове місце розташування селища.
Незабаром Возв"ягель (з XIV століття – Зв»ягель) підпадає під владу Великого князівства Литовського. В XVI столітті на місці дерев'яної міцності був споруджений потужний кам'яний замок для захисту околишніх поселень від набігів татар. Але й він не допоміг, коли в 1495-м році до міста підійшла татарська орда чисельністю приблизно 40 тисяч чоловік. Гарнізон Зв2ягеля нараховував усього 2 тисячі солдатів. Жителі прилеглих поселень встигли вкритися за стінами фортеці, орда ж не стала штурмувати замок й, піддавши пограбуванню залишене добро, пішла геть. Про яке-небудь збройне зіткнення з татарами мови не було: гарнізон знищили б у мить ока.