Житомир

Перші документальні згадування про Новоград-Волинський датовані 1256 роком: в "Галицько-Волинському літописі" згадується Возв"ягель - укріплене поселення над рікою Случ, що входило тоді до складу Галицько-Волинського князівства й підконтрольне князеві Данилу Галицькому. У тому ж 1256-му році під стінами містечка з'явилися полчища хана Батия. Міське "начальство" вийшло до них із хлібом-сіллю й монголи міста не торкнули. На початку 1257 року Данило Галицкий неподалік від Возв»ягеля розбив військо Батийового полководця Куремси, після чого вирішив покарати зв"ягельців за зрадництво й після декілька годинного штурму взяв фортецю приступом, поселення спалив, а жителів його дружинники здебільшого перебили.
Ще в XIX столітті поселення на березі Случі було описано відомим російським археологом й істориком В. Антоновичем. А недавні археологічні розкопки підтвердили факт спалення Зв"ягеля в XIII столітті й визначили розміри, особливості життєвого укладу й зразкове місце розташування селища.
Незабаром Возв"ягель (з XIV століття – Зв»ягель) підпадає під владу Великого князівства Литовського. В XVI столітті на місці дерев'яної міцності був споруджений потужний кам'яний замок для захисту околишніх поселень від набігів татар. Але й він не допоміг, коли в 1495-м році до міста підійшла татарська орда чисельністю приблизно 40 тисяч чоловік. Гарнізон Зв2ягеля нараховував усього 2 тисячі солдатів. Жителі прилеглих поселень встигли вкритися за стінами фортеці, орда ж не стала штурмувати замок й, піддавши пограбуванню залишене добро, пішла геть. Про яке-небудь збройне зіткнення з татарами мови не було: гарнізон знищили б у мить ока.