Норинь - ріка, на берегах якої, власне, і стоїть Овруч. А цар Микола II перебував у місті 16 вересня 1911 року, куди він прибув на освячення заново відбудованого собору святого Василя. А незадовго до цього, в 1901 році, на руїнах храму, зруйнованого ще литовцями, почалися розкопки, керував якими відомий російський дослідник П. Покришкін (до речі, дід не менш знаменитого льотчика). Після розкопок було ухвалене рішення про реставрацію храму, що почалася в 1907 році. Тут з’являється теж досить цікавий історичний факт. Керував реставраційними роботами архітектор А. Щусев, у майбутньому - автор проекту мавзолею Леніна (!!!). Після того, як собор звели, для його внутрішнього й зовнішнього оформлення були запрошені найвідоміші художники свого часу: Ф. Волков, К. Петров-Водкін, Б. Максимов. А в 1986 році, під час проведення в храмі чергових реставраційних робіт, виявилися 14 ікон, які належали до Новгородської іконописної школи XV століття! Мало того: реставратори висунули припущення, що деякі фрагменти внутрішнього розпису храму, а то й цілі фрески, зважаючи на все, малював Микола Рерих. Саме XV століттям датована й легенда про явище в Овручі Богородиці. Навколо міста й донині можна знайти безліч каменів, у яких виразно видніються сліди босих людських ніг. Деякі місцеві жителі вірять, що їх залишила саме Богородиця.
Перші письмові згадування про Черняхів відносяться до 1545-го року, коли маленьке поселення входило до складу Польського королівства. А на картах, що датуються початком XVIII століття, місцевість, де зараз розміщений Черняхів, називалася зловісно: Чортовий ліс. У ті часи дійсно грандіозний лісовий масив починався майже на самій північній окраїні Житомира, приблизно в районі нинішнього Сінного ринку, і простирався аж до нинішнього Володарська-Волинського району - це, повторюю, якщо судити по картах XVIII століття. По легенді, до прийняття Руссю християнства, у цьому лісі функціонувала безліч язичеських святилищ - капищ, а після 988 року величезний лісовий масив став укриттям для тих, хто категорично не був згодний із християнськими нововведеннями й біг у ліси від репресій. Легенда стверджує, що якийсь язичеський жрець, волхв тобто, сколотив з незадоволених впровадженням нової віри цілу дружину, з якою нападав на околишні поселення, палив церкви й убивав християнських священиків. Тому й стали називати ліс Чортовим. Зрештою князівські дружинники піймали волхва й спалили на багатті. Однак назва лісу ще довго фігурувало в історії.
Не беруся затверджувати, наскільки ця легенда відповідає дійсності, однак у Чортовий ліс чомусь побоялися ввійти навіть війська хана Батия. Полчища його обминули Чортовий ліс стороною. А от чи було в ті часи на місці нинішнього Черняхова яке-небудь поселення - невідомо. У самій назві селища простежується його прямий зв'язок із Чортовим лісом. Хоча із цією версією походження назви селища можна посперечатися. У 1545-му році на березі Очеретянки стояло маленьке село, іменоване Черняхів (за іншим даними - Чернихів). Можливо, це те саме село, дароване польським королем у володіння чернігівському воєводі Вацлаву Кутасу - звідси й співзвуччя топоніму "Чернігів". Точно сказати, звідки відбулася назва "Ченяхів", сьогодні навряд чи хто зможе - на цей рахунок є тільки версії.