Своїм промисловим підйомом Новоград-Волинський зобов'язаний... німцям. В 1916 році на околицях міста з'явилася залізниця Шепетівка-Коростень, побудована для військових потреб: по ній на фронт Першої світової перевозилися війська й бойова техніка. Через ріки Случ і Смолку були перекинуті металеві залізничні мости, що діють і донині. А в 1918 році у Зв’ягель, що уже тоді називався Новоградом-Волинським, увійшли німецькі війська. І перше, що вони зробили, це електрифікували місто, установивши на водяному млині двигун-турбіну. На будинках з'явилися номери й таблички з назвами вулиць. Дивно, але наші до такого простого заходу додуматися чомусь не могли. Забігаючи наперед, помітимо, що й гаряча вода в Новограді з'явилася завдяки німцям, тільки набагато пізніше - в 1941 році.
Окупанти, увійшовши в місто, зайняли радянські військові казарми, до яких підвели водопровід і пустили гарячу воду. Хто скаже, що це погано, тому що це зробили окупанти, той нехай і далі ходить брудним (до речі, до слова: на початку 30-х років у Ленінграді тамтешній радянський мер Сергій Миронович Кіров дав вказівку будувати для пролетаріату двоповерхові багатоквартирні будинки з окремими квартирами, у яких не передбачалася... ванна! Кіров мотивував таке планування тим, що ванні пролетарям не потрібні, митися, мовляв, це буржуазний забобон...).
Ця знаменна подія відбулася приблизно 8 тисяч років тому, коли льодовик не тільки покинув межі Житомирщини, але й забрався назад в Арктику. Почалася епоха неоліту.
Житомирщину почали покривати густі ліси - особливо в її північній частині, де після відходу льодовика залишилося безліч озер і боліт. І неолітичні племена, які в той час проживали на цій території, воліли селитися саме на берегах озер і рік. На жаль, великих поселень часів мезоліту на Житомирщині поки виявлено не було (що аж ніяк не означає, що їх не було зовсім), ми можемо лише припускати з великою часткою ймовірності, як жили й чим займалися люди в той час. Оскільки через потепління клімату люди перейшли на будівництво більш простого житла - типу куренів з гілок, обмазаних річковим мулом або глиною, зафіксувати місце неолітичного поселення можна лише в тому випадку, якщо вони хоч небагато були поглиблені в землю. Саме на неоліт припадає початок приручення людьми тих тварин, яких ми зараз називаємо домашніми. Існує думка, що першою свійською твариною був все-таки собака. Перші приручені собаки своїм зовнішнім виглядом нагадували нинішніх мастифів: гладкошерсті, з величезними складками шкіри й розмірами з теля. І навіть сьогодні ті, хто бажає завести в будинку собаку, у своєму бажанні керуються насамперед тими древніми інстинктами, коли собака був незамінним помічником на полюванні й від її сили й здоров'я багато в чому залежало життя цілого племені. Чи варто говорити, що чоловіки-мисливці цінували своїх собак часом куди більше, ніж навіть жінок.
Люди неолітичної епохи використовували при пересуванні по ріках й озерах човна. Після приручення свійських тварин швидкими темпами стало розвиватися скотарство, а в місцях, вільних від лісів - і землеробство. В VI тисячолітті до нашої ери на Житомирщині вже почали зароджуватися перші народності. На V тисячоліття до нашої ери припадає перше відоме в історії велике переселення народів.
Вадим Кіплінг