22 березня 1919 року шість петлюрівських полків, що виступили на Київ з району Коростень-Бердичів, з"явилися в 50-и кілометрах від "матері міст росіян". Подібний поворот подій спантеличив командира Першої Української радянської дивізії Миколи Щорса, що дав команду Ніжинському й Богунському підрозділам виступити назустріч військам Петлюри. Після дводенних боїв червоним вдалося відкинути петлюрівців від Києва в напрямку Коростеня, проте вже 27 березня військам Директорії вдалося взяти Бердичів. Радянська пропаганда стверджувала, що як тільки петлюрівці ввійшли в місто, вони відразу почали влаштовувати єврейські погроми. Щорс, збентежений таким поворотом подій, особисто очолив наступ на Бердичів і вже 3 квітня червоні змусили петлюрівців відійти від міста. Цікаво, що петлюрівці в ході цієї операції, названої потім Бердичевсько-Коростенською, втратили
всього 124 чоловіки, в той час як червоні - близько півтори тисячі. Такі речі називають не інакше, як "пірова перемога".
Полюддя - данина з підвідомчих територій - було основним джерелом доходів князів. Племінні князі отримували своє, а князі союзів племен - свою частину. Після завоювання Києва Олегом (882 рік) ситуація склалася незвичайна: чаклун Олег став збирати данину з союзів племен! Практично, він створив ще одну додаткову структуру, яка об'єднувала спілки в «ЗВЕРХСОЮЗ» (таку собі піраміду зі збором вершків вищими ешелонами рекетирів). Об'єднання це було тендітним, але перспективним, тому що обіцяло невичерпний приплив данини в центр, у даному випадку - в Київ Древлянські князі теж, що цілком природно, претендували на всю данину з територій цього зверхсоюзу цілком! Хіба не для того древляни свого часу Київ будували, щоб він Коростень кормив? Древляни не могли розлучитися з ідеєю, мрією, переконанням, що саме вони - господарі Києва, що саме Коростень повинен бути столицею створеної величезної держави з усіма наслідками, що випливають звідси пільгами та перевагами. А Київ повинен був залишитися тим, для чого призначався спочатку: військовим і торговим форпостом. А якщо й столицею, то тільки другою. Перша, найдавніша, головна, культова - Коростень.
Древлянська партія в Києві активізувалася, розуміючи, що настав сприятливий час, щоб посадити на київський трон свого князя. Древляни хотіли справедливості: повалити Ігоря, повернути Київ і панування в державі що зароджується . Мал хотів скинути Ігоря і разом з Києвом отримати, ймовірно, кохану жінку - Ольгу. Свенельд хотів скинути Ігоря, щоб вирішити з Малом і стати одновласним правителем Києва. Ольга хотіла позбутися ненависного чоловіка, врятувати сина і отримати свободу дій.
Настала осінь 945 року.
Ігор здогадувався про змову. І все ж, як завжди, відправився по полюддя. Він не вжив жодних контрзаходів. Чому? Можливо, тому, що втомився і змирився. Дерева - земля, з якої починали збирати данину. Об'їхавши погости, Ігор завантажив караван і відправив його в Київ. Пора було йти далі.
Ірина Шевченко http://www.korosten.biz/st_krs_1.php
Але тут почався бунт найближчих сподвижників і охоронців. Формальний привід був простий: заздрість до багатої дружини воєводи Свенельда, якому належала деревлянська данина. Мала, власна князєва дружина запропонувала "походити ще"...
Готові до такого повороту подій древляни зібрали віче, назвали Ігоря князем-вовком і миттєво, на цілком законних підставах, порушника засудили до страти.