Житомир

Разом з такими відомими бійцями житомирського підпілля, як, наприклад, Шелушков, у місті з'явилися "фальшиві" підпільники, що не мали відносини ні до справжніх, ні до "підпілля", інспірировані гестапо. Справа в тому, що радянське підпілля одержувало в тому числі й гроші на боротьбу з окупантами прямо з Центру, тобто з Москви. І от у березні 1942 року в Житомирі з'явилася група якогось Василя Мирного, котра незрозуміло яким чином змогла налагодити зв'язок з Москвою й майже півроку посилала в Москву повідомлення про проведені нею диверсії проти окупантів, деякі развіддані й т.п. У Житомир прибула з "інспекцією" людина із НКВС, що, повернувшись у Москву, підтвердила: так, дійсно, підпільники працюють досить активно. Групі Мирного стали пересилати більші суми грошей - у рейхсмарках, зрозуміло, і нові завдання: підірвати водокачку, наприклад, або там склад з боєприпасами. "Підпільники" рапортували в радіоефірі: водокачка й склад висаджені, а ще зіпсовано кілька тисяч літрів пального для танків...
Однак неправда незабаром розкрилася - після повідомлення в Москву справжніх підпільників із групи Шелушкова. Вони повідомляли, що ні про який вибух водокачки або складу з боєприпасами й не чули: як стояла водокачка, так і стоїть, як склад боєприпасів працював, так і працює... І про групу Мирного вони чують уперше.
З'ясувалося, що "підпільники" із групи Мирного - звичайні шахраї, які встигли одержати із Центра близько чверті мільйона рейхсмарок нібито на боротьбу з ворогом, але нічого не робили, просто обманюючи Москву. Справжні підпільники показово покарали шахраїв, підставивши їх гестапо. Що трапилося із групою Мирного потім - невідомо.

В 1936 році населення Житомира нараховувало 143 тисячі чоловік. Напередодні Великої Вітчизняної війни, тобто в січні 1941 року - уже 154 тисячі. Тобто за 4 роки приріст населення в обласному центрі склав 11 тисяч чоловік. Якби масові розстріли кінця 30-х були настільки масовими, невже населення Житомира збільшилося б до такої кількості?
Хоча розстріли були. За архівним даними КДБ, розсекреченим на початку 90-х років минулого століття, з 1936 по 1941-й роки в Житомирі було розстріляно близько тисячі місцевих жителів (точна цифра не встановлена дотепер). Місце розташування однієї з таких братських могил стало відомо зовсім недавно, на початку все тих же 90-х. Перебуває вона в районі Смолянки, відразу за Єврейським цвинтарем. Місце це відомо як Путятинка. Причому про цю братську могилу житомиряни довідалися аж ніяк не з архівів КДБ, а від старожилів Житомира, які ще пам'ятали, як у лиховісні 30-і по нічному місту кружляли вантажівки-фургони з написом "Хліб", зупинялися біля обраних чекістами будинків, після чого у фургон кидали чергову жертву репресій. Так само вночі на Путятинку їхали вантажівки, криті брезентом, у яких у братську могилу звозили трупи розстріляних. Вакханалія розстрілів закінчилася приблизно провесною 1941-го, коли в повітрі відчутно запахло війною.