Разом з такими відомими бійцями житомирського підпілля, як, наприклад, Шелушков, у місті з'явилися "фальшиві" підпільники, що не мали відносини ні до справжніх, ні до "підпілля", інспірировані гестапо. Справа в тому, що радянське підпілля одержувало в тому числі й гроші на боротьбу з окупантами прямо з Центру, тобто з Москви. І от у березні 1942 року в Житомирі з'явилася група якогось Василя Мирного, котра незрозуміло яким чином змогла налагодити зв'язок з Москвою й майже півроку посилала в Москву повідомлення про проведені нею диверсії проти окупантів, деякі развіддані й т.п. У Житомир прибула з "інспекцією" людина із НКВС, що, повернувшись у Москву, підтвердила: так, дійсно, підпільники працюють досить активно. Групі Мирного стали пересилати більші суми грошей - у рейхсмарках, зрозуміло, і нові завдання: підірвати водокачку, наприклад, або там склад з боєприпасами. "Підпільники" рапортували в радіоефірі: водокачка й склад висаджені, а ще зіпсовано кілька тисяч літрів пального для танків...
Однак неправда незабаром розкрилася - після повідомлення в Москву справжніх підпільників із групи Шелушкова. Вони повідомляли, що ні про який вибух водокачки або складу з боєприпасами й не чули: як стояла водокачка, так і стоїть, як склад боєприпасів працював, так і працює... І про групу Мирного вони чують уперше.
З'ясувалося, що "підпільники" із групи Мирного - звичайні шахраї, які встигли одержати із Центра близько чверті мільйона рейхсмарок нібито на боротьбу з ворогом, але нічого не робили, просто обманюючи Москву. Справжні підпільники показово покарали шахраїв, підставивши їх гестапо. Що трапилося із групою Мирного потім - невідомо.
Як відомо, Житомир звільняли двічі: у листопаді й грудні 1943 року. Радянські війська, які вибили німців, з Житомира в листопаді 1943 року зупинилися на кордонах Житомирської області чекаючи підкріплень. Саме відтоді бере початок легенда про залишену німцями на залізничному вокзалі Житомира цистерну спирту. Нібито наші солдати перепилися цього самого спирту й німецький контрудар застав їх п'яними, у результаті чого ворог знову захопив Житомир.
Заявляємо відразу: це всього лише легенда. Хоча насправді цистерна таки була. І червоноармійці, що ввійшли в місто, спочатку той спирт збиралися продегустувати. Дегустацією займалося всього три чоловіки. І коли їх взводний побачив підлеглих йому бійців п»янохитаючимися, він попросту віддав їх під трибунал, а цистерну відразу опечатали й загнали в деповський пакгауз, де й закрили, виставивши охорону. Так що спирт навряд чи став причиною вторинного заняття німцями Житомира. Справа тут в іншому. Радянські війська, що звільнили Житомир, вирвалися набагато далі, ніж передбачалося планом бойових дій і досить глибоко вклинилися в німецьку оборону. На цій ділянці фронту супротивник перевершувала наших у два рази як у живій силі, так й у техніці. І німці, бачачи, що росіяни, наступаючи, зробили тактичний промах, застосували свою улюблену тактику 1941-го року, розірвавши своїми танковими клинами практично неіснуючу оборону. Наші частини виявилися в "мішку". Основні сили Радянської армії були ще далеко й місто кинулися обороняти 15-16 літні хлопці. Але це не допомогло. Німці вдруге зайняли Житомир, звідки через місяць їх вибила 18-та армія. У тих боях по-справжньому відрізнився її політрук Леонід Ілліч Брежнєв. За звільнення Житомира майбутній генсек справедливо одержав зірку Героя Радянського Союзу.