У відомого письменника Бажова можна знайти безліч народних сказань, записаних їм на Уралі: про "Господарку мідної гори", наприклад, або "Великому Полозі". Є таке сказання й у Коростишеві. Причому з'явилося воно в 1941-му році, з початку німецької окупації. Німці, до речі, теж досить зацікавилися коростишівськими гранітами й почали вивозити їх у свою Німеччину в великих кількостях. Однак на початку 1942 року в кабінеті коменданта місцевого гарнізону пролунав телефонний дзвінок, і голос на чудовій німецькій мові, зовсім без акценту, пояснив здивованому офіцерові, що якщо німці не припинять красти камені, "Кам'яний господар" розсердиться і сховає весь граніт під воду. Комендант тільки посміявся, однак у березні 1942 року на одному з відкритих кар'єрів раптом з-під землі пішла вода й весь кар'єр був повністю затоплений - разом з технікою. Сьогодні на цьому місці перебуває мальовниче озеро, улюблене місце відпочинку коростишевців.
Німці, хоча й списали, що відбулося на підступи партизанів, видобуток граніту все-таки припинили, точніше, майже припинили. Не знаю, чи має відношення до партизанів "Господар каменю", однак легенда, погодитеся, цікава.
Райцентр Романів розташований в 72-х кілометрах від Житомира, на березі невеликої річки Лісової. Населення селища складає близько восьми тисяч чоловік. Не дивлячись на провінціальність, Романів має досить цікаву історію...
ПРИЧОМУ ТУТ ЦАРІ?
Недалеко від Романова розташоване село Колодяжне, біля якого археологи у свій час виявили залишки давньоруської фортеці-городища, побудованого, зважаючи на все, ще в часи Київської Русі, приблизно в XII столітті. Виявилося, що городище - ні що інше, як давньоруське місто Колодяжне, що згадується в літописах. Археологи виявили на місці розкопок сліди древньої битви, що доводило руйнування міста монголо-татарами в 1240 році (останній факт також згадується в літописах).
Що ж стосується самого Романова, можливо, і він бере свій початок із часів Київської Русі, однак у письмових джерелах згадується вперше аж в 1471 році, причому аж ніяк не як фортеця, а як саме звичайне село, що так і називалося - Романів. Що стосується назви, то в російського історика Карамзіна (мабуть, щоб догодити російським царям) село згадується у зв'язку з династією Романових, мовляв, не виключено, що селище назване було на честь царського будинку. Припущення, звичайно, цікаве, але добре, що Карамзін тільки припускає, а не доводить свою гіпотезу, оскільки в 1471-му році ні про яку династію Романових не те що у світі, але навіть у тодішній Москві ніхто й не чув. Село входило до складу Литовського князівства і його назва має зовсім інше походження. Генуеський купець Джакомо Пінци, що відвідав ці місця в 1510 році, записав у своїх замітках, що: "Селище Роменов названо так тому, що його жителі - майже суцільно польські католики, і бажаючи показати свою вірність Святому Престолу, вони називають своє бідне збіговисько жалюгідних солом'яних халуп "подібним до Рима"...". Так що жителі нинішнього Романова можуть пишатися: їхнє селище подібне до Рима.
У середині 70-х років минулого століття двоє місцевих дітлахів, гуляючи на окраїні Радомишля, наткнулися на кілька дивних предметів, що нагадують своїм зовнішнім виглядом кам'яні сокири. Незабаром про знахідку довідалася половина селища. Археологи, що приїхали з Житомира, були здивовані, оскільки кам'яні знаряддя відносилися до епохи пізнього палеоліту. Після того, як на місці знахідки були зроблені археологічні розкопки, виявилася ціла стоянка пізньопалеолітичних людей. Розкопки тривали, і виявилося, що древній Радомишль однією лише первісною стоянкою не обмежувався: з тих пір люди жили в цій місцевості завжди. Археологи виявили тут кілька могильників "мідного віку" (IV тисячоріччя до нашої ери). На території міста було розкопано трохи ранньослов’янських поселень, датованих IV-VII століттями вже нашої ери, а ще - залишки легендарного міста Микгорода, що, хоча й згадувався в літописах від 1150-го року, однак вважався міфічним. Так що визначити точну дату заснування Радомишля практично неможливо. Але якщо раптом кому-небудь прийде в голову ідея відзначати його 30-тисячоріччя, здається, він буде повністю правий - з історичної точки зору.