У підвалі будинку № 7 провалився підземний хід. Тягнувся він по лінії захід-схід. Хід був не довгий - всього лише 15 м, висотою 1,6-1,7 м при ширині 1,5 м в галерею ходи було обкладено червоною цеглою, верх—округлий. По боках влаштовані ніші, теж викладені цеглою з округлим зводом, довжина ніш різна—від 0,7 до 1 метра. В стіні було забито декілька гаків і товстих чотиригранних цвяхів. Недалеко від закінчення хід робив невеликий поворот вправо і закінчувався прямовисною стінкою, теж із цегли.
Було встановлено, що хід виритий в лесовому шарі світоложовтого кольору при допомозі кайла—сліди інструмента простежуються на стінах. Лише пізніше виритий хід був обкладений цеглою.
Підлога підземелля завалена значним шаром сміття з шматків битої цегли, штукатурки, грунту тощо. Із знахідок трапились декілька скляних пляшок різної ємкості їх можна датувати кінцем минулого початку нашого століття. За розповідями старожилів, хід у часи Великої Вітчизняної війни використовувався як місце схованки. Прохід в інший бік підземелля був завалений значною кількістю будівельного сміття, пробитись через цей завал дослідникам не вдалося.
Скоріше всього, це бокове відгалуження основного ходу, який вів до Подольської церкви, а, можливо й до Замкової Гори. Викопаний у часи середньовіччя пізніше він міг бути обкладений цеглою і пристосований до господарських потреб
Підземелля досліджено групою під керівництвом І. Ярмошика та П Шмуневського.
Рівно в 4.00 22 червня 1941 року ті житомиряни, які вже встигли прокинутися, почули дивний гул, що доносився звідкись із темних небес. Не було можливості виявити в темряві причину цього лиховісного звуку. І тільки під ранок стало відомо, що це армади німецьких бомбардувальників ішли бомбити Київ. Перша хвиля авіа удару Житомир не торкнула: німці скинули свій смертоносний вантаж на столицю України й, відбомбившись, пішли на свої аеродроми.
Поки на західних кордонах СРСР збентежені раптовим нападом гітлерівців радянські прикордонники героїчно намагалися стримати натиск фашистських військ, у Житомирі було 9 годин ранку й переважна більшість житомирян ще навіть не знало про те, що почалася найстрашніша у світовій історії війна. Саме на 9.00 22 червня було намічене відкриття першого в Житомирі універсаму "Люкс", що розташовувався на місці нинішнього дев'ятиповерхового гуртожитку автодорожнього коледжу. Людей на відкриття з'явилося кілька сотень. Секретар Житомирського міському ВКП(б) перерізував червону стрічечку й зацікавлені покупці валом потекли у середину універсаму. Через 15-20 хвилин над містом почувся наростаючий гул, десь завила сирена повітряної тривоги: це німецькі бомбардувальники почали бомбити місто. Люди, що перебували в універсамі, не придали цьому значення, оскільки війна тоді здавалася всім чимсь абстрактним і кожен житель Країни Рад свято вірив, що Червона Армія всіх сильніша... Однак перша ж бомба, що впала на Житомир, по лиховісній випадковості догодила саме в "Люкс", що в одна мить перетворився в купу руїн. Під обламками загинуло більше сотні людей. Так у Житомир прийшла Велика Вітчизняна війна.