На початку 60-х років у Житомирі проживало 127 тисяч чоловік. Але пройшло всього якихось п'ять-шість років, і населення нашого міста виросло майже у два рази. В 1967 році Житомир нараховував уже 250 тисяч жителів. Причиною тому стала звичайна індустріалізація. У нашому обласному центрі заробили такі підприємства, як льонокомбінат, "Електровимірювач", "Хімволокно"... Працювати сюди приїжджали люди із усього СРСР. Кожен приїхавши відразу отримував квартиру! Фантастика? Зовсім ні! В 1968 році на місці величезної косовиці виріс не менш грандіозний житловий масив, відомий зараз як Польова. 15 тисяч житомирських родин усього за якихось 5 років в'їхали в нові квартири.
На початку 70-х років стали рости такі масиви, як Крошня, Богунія, Бородія... Пік розвитку Житомира припав на середину й кінець 80-х років. В 1990 році в Житомирі народився його 300-тисячний житель. А от після цього почалося непомітне, але повільне вгасання обласного центра, викликане крахом колишньої системи. Сьогодні в нашому місті проживає 274 тисячі чоловік.
ЖИТОМИРУ - НЕ 1124? НОВА ДАТА ЗАСНУВАННЯ ЖИТОМИРА
Ми торкнулися питання: хто насправді заснував Житомир і коли саме? Тому як офіційна дата його заснування - 884-й рік - дотепер є спірною, так само як й особистість засновника...
"КНЯЗЬ ЖИТОМИР" - МІФ?
Дослідник дореволюційної пори - Т. Вержбицький (1889-й рік), виводячи дату заснування Житомира, посилається на легенду, по якій Житомир побудував ратник князів Аскольда й Діра Житомир в 884-му році. Опираючись на праці польського дослідника Н. Прусіновского, він аргументував свої доводи тим, що ім'я князя Житомира зустрічається в слов'янських.. святках. Але крім святок, більш ніде. Так офіційним роком заснування Житомира й став 884-й рік.
Наприкінці XIX століття на території Мальованки дослідники В. Антонович і С. Гамченко досліджували давньоруський курганний могильник. Аналіз знайдених речей, характер поховання дозволили дослідникам прийти до думки, що могильник був насипаний місцевими слов'янськими племенами в VIII-XI століттях. С. Гамченко тоді висунув гіпотезу: якщо могильник відносився до поселення на Замковій горі, то воно теж повинне датуватися тим же часом. А виходить, не суперечить даним легенди про заснування Житомира.
Цей аргумент був використаний у радянський час для визначення дати заснування міста. Однак, всупереч офіційній думці, у нашому обласному центрі проводилися й інші дослідження, які хоч і не прямо, але спростовують той факт, що роком заснування нашого обласного центра є саме 884-й рік.
Один з таких дослідників - Олександр Тарабукін, що входить у число провідних житомирських археологів. Ще в 1990-м році він висунув свою версію виникнення Житомира, по якій виходило, що місту нашому - не 1100 років, а років на 200 менше.
Доводи, які приводив Олександр Олександрович у місцевій періодичній пресі, прості й дохідливі. У радянський час вивченням цієї проблеми практично ніхто не займався. Місцеві краєзнавці у своїх матеріалах щодо святкування 1100-річчя Житомира зверталися до дореволюційних матеріалів без належного критичного аналізу, тому й версія про заснування міста ратником Житомиром в 884-му році стала істиною в останній інстанції. Однак сьогодні залучення великої кількості археологічних й історичних джерел приводить до висновку, що вищезгадані легенди, м'яко говорячи, не відповідають дійсності. У нас немає ні єдиного по-справжньому серйозного доказу існування ратника Житомира, і вже один цей факт ставить легенду під сумнів. Взагалі ж легенда як така жодним чином не може бути надійним джерелом у питаннях визначення походження назви й дати виникнення населеного пункту - це лише гіпотеза. І сучасний аналіз матеріалів дореволюційних розкопок Мальованського могильника дозволив по-іншому подивитися на дату виникнення Житомира.
Ще до Олександра Тарабукіна поставив під сумнів офіційну дату виникнення нашого міста інший видатний житомирський археолог - І. Ярмошик, до того ж в 1983-му році. Опираючись на характер керамічних знахідок у Мальованському могильнику, він робить висновок, що вони зроблені в X-XI століттях, тобто на 100-200 років пізніше, ніж вказував у своїх дослідженнях С. Гамченко. Порівняльний аналіз речових знахідок Мальованського могильника з такими ж знахідками могильників на інших територіях дозволив визначити деяку хронологію. Так, археологічний матеріал Мальованського могильника відноситься до другої половини XI - початку XIII століття. Першу дату визначають знайдені в могильнику срібні лопатеві намиста, другу - залізні шпори з мідними зірочками на кінцях. Ні та, ні інша річ не могли потрапити в курган в VI-IX століттях, як це затверджували З Гамченко й В. Антонович. Тоді на Житомирщині існували дві генетично подібні археологічні культури: Корчак і Лука-Райковецка. І характерною рисою того часу було спалювання трупів, а похоронний ритуал Мальованського могильника – розміщення трупів, чого в VI-IX століттях не спостерігалося взагалі. Вивчаючи перехід від одного похоронного обряду до іншого, учені прийшли до висновку, що цей процес у землях древлян проходив і закінчився в другій половині X століття. Тобто раніше цієї дати Мальованский могильник існувати просто не міг!