Житомир

Якщо підсумувати розповідь про Аскольда, розклад був, імовірно, наступним.

Дерева - давнє й сильне слов'янське князівство, одне з перших у східних слов'ян. Столиця Дерев - Коростень, а Київ спочатку побудований древлянами як східний військовий і торговий форпост. У Києві дві партії: патріоти Дерев і сепаратисти! До першої належали стара племінна знать, ремісники, орачі і жерці. До другої - клани найманих ратоборців-полян і, звичайно, купців-розбійників. В останній чверті IX століття боротьба між партіями загострилася. Древлянин Аскольд, поки був язичником, мав за собою народ і волхвів, прийнявши християнство, він втратив цю підтримку. У такому випадку владу можна було зберегти тільки одним шляхом - на віче.

У 882 році волхви виставили "питання на голосування", тому що вирішили позбавитися від християнина Аскольда. Олег Новгородський запропонував себе в якості гаранта збереження язичницької традиції. Обидва кандидати, відповідно до правил, без дружин і зброї (так думав Аскольд!), прибули в Київ, де кияни провели віче. Заздалегідь домовившись з волхвами та киянами-сепаратистами, яким потрібна була самостійність, Олег привіз з собою маленького Ігоря, "переміг" на виборах, і тут же привселюдно, і з мовчазної згоди зрадившого свого князя натовпу, убив Аскольда. А потім оголосив Київ матір'ю міст руських, пішов війною на тата міст руських - Коростень і змусив його платити Києву данину.

З тих пір Ігор Рюрикович жив у княжих палатах у Києві, а справжній глава держави - маг, воєвода і купець Олег - за Києвом, на Лисій Горі, у торговій гавані Почайни, у фортеці, яку збудував собі сам.

В 913 році Ігор став, нарешті, повноправним князем, і тут же на Київ напали древляни. У той рік вони одержали верх, і побили дружину Ігоря. Але Ігор звернувся за допомогою до родичів-норманів. Ймовірно, тоді й возвисився знаменитий воєвода Свенельд. В 914 році Ігор завдає древлянам нищівного удару і накладає данину більше колишньої. У 915 р. - війна з печенігами, Ігорю вдалося укласти мир. А далі - 26 «порожніх» років. У 941, 943 і 944 роках ходив Ігор походами на Хазар і на Візантію з перемінним успіхом, але в цілому, скоріше, вдало: привілеї руських купців були відновлені і примножені.

До подій 945 року Ігор "сидів" у Києві вже 63 роки, якщо вважати, що саме його проголосив Олег 882 року "справжнім" князем. Здавалося б, він давно зрісся з цією землею, і вона мала б стати йому рідною. У державі панували мир і процвітання, військові походи були по більшій частині вдалими і прибутковими. Але чому ж літописець не складає йому гімнів? Чому замовчує вдачі і показує промахи? Чому пише про нього з такою похмурою стриманістю і навіть засудженням?

Древлянська партія в Києві та в усій державі Ігоря Старого ненавиділа. Рюрикович на три чверті - варяг по крові. За його сприяння убитий законний князь - Аскольд Київський. Багато років був маріонеткою в руках варязького мага і воєводи Олега. Та ще й, схоже, в кінці свого життя став християнам співчувати! А це поступово відвертає від нього і язичницьку партію, яка на перших порах допомагала йому утвердитися.

До 945 року древляни вже 62 роки платили данину загубленому ними Києву. За цей час між древлянамі і киянами як мінімум двічі спалахували збройні конфлікти. Напруга зростала. Правом на збір данини з древлянських територій має не київський князь особисто, а рід Свенельдічів, які перебували у київських князів на службі.

Ймовірно, перший Свенельд прийшов у Київ як воєвода Олега. Він очолював дружину, коли "примучували" древлян в самий перший раз - в 883 році. Син його, теж Свенельд, був воєводою князя Ігоря. Він був одним із самих впливових вельмож Києва і мав власну сильну дружину. Ігор був змушений рахуватися з Свенельдом, який, по суті, був опорою й гарантом його влади.

Не всі в особистій, слов'янській дружині Ігоря були згодні з тим, що Свенельд одноособно має доходи з багатих древлянський територій. Древляни були незадоволені найбільше. Вони вимагали від Ігоря переглянути положення справ. А він не міг. Тому що тоді йому треба було вступити в конфлікт з Свенельдом. Це було небезпечно тим, що Ігор міг взагалі втратити Київ.