Житомир

Цей районний центр до сьогодні пам'ятає часи Київської Русі й зализує рани історії.

Коростень, як поважаюче себе провінційне місто, тримається на трьох китах: фарфоровий завод, залізна дорога, і, не в образу сказано, містечковий патріотизм. Перше, що впало в очі: тут вирують нежартівливі, хоч і локальні, передвиборчі пристрасті. Дерева на трьох центральних вулицях обвішані різнокольоровими стрічками так щільно, що, здається, гілки ось-ось не витримають тяжкості передвиборчого агітматеріалу. Дійсно, у нас не вибори, а махрове язичництво. Стіни будинків, автобуси і маршрутки заклеєні обличчями ідолів (кандидатів у мери) - всі на одне лице, з обов'язковими сумовито обвісшими вусами. Але, придивившись уважніше, розумієш: це все антураж. До речі, Коростень - колиска радянської номенклатури, яка осідала в Житомирі та правила областю. А ще місцева гордість - гранітні поклади. Поколінням дітей з дитинства розповідали, що ці поклади дали матеріал для самого мавзолею Леніна.

'Захалявник' і сім рожевих слоників

Я завжди з деяким упередженням ставився до краєзнавчим музеїв, але в Коростені мій скептицизм трохи захитався. Звичайно, не обійшлося без облізлого опудала бобра і крота часів Очакова та скорення Криму. Але колекція середньовічної зброї справила непогане враження. Цікаво адже побачити бойовий ніж, який носився за чоботом - 'захалявник'. А радянські плакати? Чи не правда, диво, як у декількох рядках можна вмістити дух епохи: 'Село! Здай зброю Червоній Армії! Тільки вона звільнить залізні дороги від бандитів, затримують підвезення в село мануфактури, мила, солі, сірників і заліза! ' Загалом, на це музейна потрібно витратити годинку-другу - не пошкодуєте.

Головна ознака того, що до міста прийшли інвестиції, - розбірки між акціонерами. За відомий не тільки в колишньому Радянському Союзі, але й у Європі Коростенський фарфор борються дві київські фірми. Місцеві жителі говорять, що без традиційних штурмів заводу не обійшлося. Крім того, працівникам місяцями не давали зарплату. А тут ще й німецькі підприємці поклали око на деревообробну промисловість.

Але повернемося до фарфору. Єдиний збережений дореволюційний представник Коростенського фарфору - тарілка з зворушливою написом: 'Боже, дай щастя'. Представники епохи індустріалізації СРСР, яких навіть в заводському музеї цілих дві штуки (від інших експонатів залишилися тільки черепки), говорили про інше і з орфографічними помилками. Наприклад, експонат з клеймом 'ВСЕКООПІТ' з зображенням трактора: 'Помогді поліпшення якості продукції' і'5 летку в 4 роки '.

Сучасні дизайнери фабрики не дрімають. Порадував сувенірний набір 'Сімейне благополуччя' - сім рожевих слоників з позолоченими бивнями. Ось таке скромное обаяння міщанського способу життя. Сюди, до речі, приїжджають з Києва замовити місцевим художникам ексклюзивні подарунки - розписані вручну на замовлення тарілки. Наприклад, настільна ваза з портретом чоловіка або дружини обійдеться всього в 250 грн, а панно - не дорожче 1000 грн.