Житомир

Радомишль - місто зі старими революційними традиціями. В XIX столітті тут був помічений декабристський рух: у місті стояв Алексопольский піхотний полк, яким командував полковник І. С. Повало-Швейковский, друг Павла Пестеля, що в 1826-му році був притягнутий до кримінальної відповідальності за участь у декабристському русі.
А в 1920-му році в Радомишль увійшла дивізія під командуванням А. Голікова, відомого більше як письменник Аркадій Гайдар. Тоді ж біля Радомисля пройшов один з останніх боїв громадянської війни в нашій області. Дивізія Гайдара зійшлася із кіннотами поляків. У кровопролитному бої останні зазнали поразки й відступили до Малину. У тому ж 1920-му році в Радомишлі чекісти викрили самого справжнього... японського шпигуна, що намагався встановити зв'язок з місцевою резидентурою германської розвідки. Саме Радомисль аж до початку 30-х років залишався свого роду "столицею" резидентур практично всіх розвідок світу, що працювали на території УРСР. Чому так відбувалося? Мабуть, тому, що Радомисль був відносно спокійним містом, у якому можна було не побоюватися привернути до себе увага з боку радянської контррозвідки. Німці, що в липні 1941 року увійшли в місто організували в Радомислі розвідшколу абвера. Є дані, що саме тут проводили свої тренування німецькі спецназівці дивізії спеціального призначення абвера "Бранденбург". При розвідшколі Радомисля існував свого роду тоталізатор, де радянські військовополонені виступали в ролі "ляльок" для відпрацьовування бойових прийомів "бранденбуржцями". На ці двобої самі німці навіть робили грошові ставки, оскільки й серед радянських полонених попадалися справжні майстри рукопашного бою. "Закінчила" німецька розвідшкола погано: в 1943-м року вона була знищена радянською диверсійною групою ОМСБОН, командиром якої був (увага!) знаменитий італійський комуніст Пальміро Тольятті, чиє ім'я носить нині місто на Волзі.