Житомир

Точну дату народження Бердичева вказати дуже важко. Назва міста, швидше за все, відбулося від слова "бердиш" - зброї, що представляли собою сокиру на довгому ратищі і яка являлася саме польським винаходом. Хоча є й інша версія походження назви міста - від якогось слов'янського племені бердичів. Але це тільки легенда й нічого більше. Свій День міста бердичівляни відзначають на тиждень раніше, ніж житомиряни, тобто на початку вересня. А вперше Бердичів згадується в документальних джерелах у другій половині XV століття - як монастирська фортеця на березі ріки Гнилоп»ять. Фортеця ця збереглася дотепер, і про неї - окрема розмова. З 1569 року, після т.зв. Люблінської унії, коли об'єдналися Литовське князівство й Польське королівство, монастирську фортецю як військове спорудження використали поляки. Одночасно фортеця діяла як католицький монастир, у якому оселилися ченці ордена босих кармелітів. Цей період в історії Бердичева мало чим запам'ятався - хіба тільки тим, що католицькі ченці були дуже охочими до будівництва підземних галерей, які тяглися під Бердичевом на багато кілометрів у всіх напрямках. Не буде перебільшенням припущення, що загальна довжина цих галерей досягала декількох сотень кілометрів. Не виключено, що з Бердичева підземні ходи йшли до самого Житомира. І сьогодні ці загадкові пам'ятники тієї стародавньої архітектури збереглися в міській межі. Хоча досконально вивчити їх ніхто не брався - через аварійність. Про те, що під центром Бердичева цих самих підземних галерей залишилася безліч, говорить той факт, що в 1996 році серед ночі на одній із центральних вулиць міста зненацька провалився під землю стародавній житловий будинок. Загинули люди. Говорили, що фундамент будинку просто осів у підземні ходи.
Але ніякі підземелля, ніяка передова фортифікація не допомогла польському гарнізону монастирської фортеці, коли до міста підійшов з військом сам Богдан Хмельницький. За деяким даними, його армія нараховувала до 8 тисяч чоловік. Гарнізон же мав у наявності порядку 7 тисяч солдат. За поляками була перевага - товсті й неприступні кріпосні стіни. До того ж поляки мали перевагу в артилерії: 56 гармат проти всього 12-и козаків.
До речі, до цього Богдану вдалося практично без втрат заволодіти Житомиром. Тепер на черзі був куди більше неприступний Бердичів. Козаки вирішили застосувати ту ж хитрість, що й при штурмі Житомира, тобто послати в фортецю диверсантів. Розробив цю операцію керівник служби безпеки Богдана Хмельницького Лаврин Капуста. Серед козаків відшукали одного, котрий втратив вухо в давньому бої. Козаку роздряпали рану, зав'язали якимись ганчірками й переодягли в мундир польського мушкетера. У такому вигляді він з'явився під ворота фортеці. "Бідолаху" впустили в фортецю і вже незабаром він повідав воєводі "страшну" історію про своє перебування в полоні в козаків, про катування, які до нього застосовувалися й про те, як під покривом ночі йому вдалося втекти. На доказ "мушкетер" демонстрував своє відрубане вухо. Поляки йому повірили. А наступної ночі шпигун безперешкодно відчинив ворота фортеці й військо Хмельницького ввірвалося в фортецю і захопили її протягом декількох годин. Спорудження, треба сказати, козаки руйнувати не стали, і це робить їм честь.
Після Богдана й приєднання до Росії Лівобережної України Правобережжя ще довгий час залишалося під владою Польщі. Залишався під владою Польщі й Бердичів.