Ярослав Домбровський народився в місті Житомир в родині збіднілих дворян. З 1845 по 1853 роки учень Брестського кадетського корпусу. У 1855 році після навчання в Санкт-Петербурзькому Дворянському полку стає прапорщиком, призначається в дев'ятнадцяту польову артилерійську бригаду, яка брала участь в кавказькій війні. У 1859 вступає до Миколаївської академію Генерального штабу і одночасно вважається членом гуртка опозиційно налаштованих офіцерів-генштабістів. Через деякий час стає його керівником.
З грудня 1860 починає співпрацювати з польськими конспіратором. Через деякий час, а саме 6 лютого 1862, переїжджає до Варшави як начальник міста і члена Центрального Національного Комітету. Ярослав Домбровський розробив план повстання, який йому довелося здійснювати зі стін Варшавській цитаделі, в зв'язку з арештом 14 серпня. Коли план повстання провалився, то Домбровський був засуджений до 15 років каторжних робіт. Проте в грудні 1864 року він здійснює втечу з Московської пересильної тюрми.
Подружжя Домбровських емігрує до Європи, де налагоджують зв'язки в Швеції, Німеччини, Бельгії, Швейцарії. Восени 1865 Ярослав Домбровський приїжджає в Париж, де влаштовується на роботу креслярем. Через рік відбувається Об'єднання польської еміграції, яке пізніше стане Об'єднанням польської демократії. Домбровський стає активним членом цієї організації.
У 1868 році в світ виходить книга Ярослава Домбровського «Критичний нарис війни 1866 року в Німеччині та Італії». У 1870 році Домбровський закликає створити польські загони для участі в Франко-Прусської війні, однак уряд національної оборони критично поставився до такої справи. У жовтні того ж року на прохання Гарібальді Домбровський виїжджає в Ліон для командування польським легіоном, але цей план чекає крах, тому в березні Домбровський повертається назад до Парижа.
Ярослав Домбровський активно брав участь у військових дії під час Паризької Комуни. Керував 21 легіоном, після був комендантом Паризького укріпленого району і командувачем військами західного сектора оборони Парижа. Домбровському присвоєно звання генерала. У квітні і травні бере активну участь у бойових діях Комуни проти версальців. Але 23 травня 1871 року в бою отримує важке кульове поранення не сумісне з життям, тому вмирає через 2 години в Паризькій лікарні Ларібуазьер. Після закінчення декількох днів Адольф Т'єр придушив повстання і ліквідував Паризьку Комуну.
Борис Лятошинський народився в місті Житомир 22 грудня 1894 в родині інтелігентів. Батько був вчителем історії, але крім викладання ще займався науковою діяльністю в галузі історичних наук. Мама добре грала на фортепіано і співала. Саме вона прищепив синові невмирущу любов до музичного мистецтва. Навчався юний Лятошинський в житомирській гімназії, яку закінчив у 1913 році. З ранніх років хлопчик був надзвичайно здатний до музики. Займався на скрипці і фортепіано. У 14 років написав кілька музичних творів, серед яких - мазурка, вальс, фортепіанний квартет. Перші твори молодого композитора з вражаючим успіхом підкорили серця слухачів. Тому довгий час вони виконувалися молодими музикантами в Житомирі. У 1913 році Борис Миколайович переїздить до Києва, де закінчує юридичний факультет, а вже через рік - Київську консерваторію по класу композиції Р. Глієра. У 1914-1920 роках Гліер був директором консерваторії. Серед його учнів були Ревуцький, Скрябін, Альшванг і, зрозуміло, Лятошинський. Для якого вчитель став справжнім другом на все життя. Їхня дружба була настільки сильною, що після смерті майстра для того, щоб її увічнити Лятошинський написав симфонію "Лірична поема".
З 1935 по 1937 рік Борис Миколайович працював професором Московської консерваторії, де вів курс спеціальної інструментування. Починаючи з цього часу і до останніх років свого життя, він виховав багато талановитих композиторів і музикознавців. Серед яких Таранов, Белза, Шамо, Щуровський, Спасокукоцькій, Верещагін, Андрєєва, Майстренко, Дичко, Грабовський, Сильвестров, Матусевич, Тер-Ованесова та інші. Разом з творчою діяльністю Борис Лятошинський активно займався громадською діяльністю. У лютому 1939 року на Першому республіканському з'їзді його було обрано головою Товариства композиторів України.
Велика Вітчизняна війна доставила багато розчарувань Лятошинському. Була розпущена Київська консерваторія, об'єднані Московська і Саратовська консерваторії, де він разом з професорами працював. Під час бойових дій Борису Миколайовичу довелося транслювати передачі для партизанів з маленькою, холодної кімнатки. В цих передачах брали участь піаністи Нільсен, Едельман, співаки Кармелюк, Воллох. Повоєнні роки сильно відбилися на творчості Лятошинського. Вони вважаються особливо інтенсивними та плідними. Адже протягом 20 років Лятошинський створює прекрасні хорові мініатюри: на вірші Тараса Шевченка; цикли "Пори року" на вірші Пушкіна, Фета, Рильського.
Творчість Лятошинського вважається не просто вершиною Української музичної діяльності. Його музика включила в себе французький імпресіонізм, перейшовши до західноєвропейського експресіонізму. Оскільки талант і музичне мислення Бориса Миколайовича найяскравіше проявилися в симфонічній музиці, саме тому його симфонії піддавалися жорсткій критиці і бурхливому обуренню. На що він спокійно відповідав: "Слухачі люблять музику, але не розуміють її; композитори розуміють, але не люблять; критики - не люблять і не розуміють". П'ятнадцятого квітня 1968 ім'я Бориса Миколайовича Лятошинського відійшло у вічність, залишивши за собою велике духовне придбання і добру вічну пам'ять.
Ввечері 26 січні у Житомирі відбулася подія, яка одразу привернула до себе увагу провідних засобів масової інформації та Інтернет-видань. Групою народних депутатів від Партії регіонів було викрито склад поліграфічної продукції невідомого походження (без жодних вихідних даних), яка містила вкрай негативну інформацію проти кандидата в президенти Віктора Януковича.
Причому, цей склад знаходився у Житомирському обласному офісі громадської організації «Народна самооборона», головний керманич якої Юрій Луценко так гаряче «вболіває» за чесні вибори без фальсифікацій і чорного піару.
Наступного дня народний депутат України, голова Житомирської обласної організації ПР Микола Присяжнюк запросив представників регіональних та загальноукраїнських друкованих ЗМІ, телерадіокомпаній та Інтернет-видань, міжнародних спостерігачів, які працюють у Житомирській області, на прес-конференцію з приводу зазначеної події.
У вступному слові Микола Володимирович акцентував увагу журналістів і запрошених на тому, що Партія регіонів і її Лідер, кандидат у Президенти України Віктор Янукович послідовно виступають за чесне і прозоре ведення передвиборчої кампанії і глибоко переконані: інциденти, подібні тому, який стався у Житомирі, не несуть у суспільство примирення і єднання.
Далі Микола Присяжнюк коротко виклав події, які відбулися.
За його словами, до обласного виборчого штабу Партії регіонів увечері надійшла інформація від невідомої особи про те, що до Житомира прибувають дві вантажівки з поліграфічною продукцією, яка містить так званий чорний піар на адресу Віктора Януковича. Повідомлялася й адреса, за якою вантажівки мали доставити продукцію.
Для перевірки цієї інформації була оперативно зібрана група з народних депутатів України, закріплених за округами Житомирської області. До неї увійшли Микола Присяжнюк, Валерій Харлім, Святослав Піскун, Павло Климець і Сергій Рижук. До них приєдналися народний депутат України V скликання Олег Калашніков, довірена особа Віктора Януковича Едуард Ставицький, заступники голови Житомирської обласної організації Партії регіонів Михайло Чужмир і Андрій Дяченко. Всі вони направилися за вказаною адресою, де, як з'ясувалося з вивіски, і знаходиться офіс обласної «Народної самооборони».
На жаль, інформація підтвердилася. Одна автівка вже була розвантажена. Керівник обласної організації «Народної самооборони» Сергій Мороз не заперечував проти того, щоб народні депутати ознайомилися з листівками. Всі вони містили символіку «Народної самооборони» і гасла на кшталт «Не віддай бандитам Україну!», «Янукович - кінець України» та таке інше. Натомість не було жодної інформації про те, де і яким накладом вона друкувалася, і хто її замовляв.
«Це серйозне порушення діючого законодавства, - наголосив Микола Присяжнюк. – Зокрема, ч. 5 і ч. 16 ст. 64 Закону України «Про вибори Президента України», а також ст. 159-1 і 212-13 Кримінального кодексу України. Саме тому на місце події були викликані представники правоохоронних органів, які склали відповідні акти і опечатали приміщення. Тепер ми сподіваємося на об’єктивне розслідування справи».
Журналісти поцікавилися у керівника обласного виборчого штабу Партії регіонів Миколи Присяжнюка, звідки, на його думку, надійшла продукція, яким було її призначення, де вона мала реалізовуватися (з огляду на те, що в цілому йшлося про біля 15 тонн поліграфічної продукції досить високої вартості). На це питання, а також на низку інших питань відповідь повинні дати представники правоохоронних органів.
На думку керівника обласного осередку Партії регіонів, навряд чи названі події можуть бути пов’язані з питанням про можливість відставки Луценка. Проте з огляду на відкриту підтримку, яку висловлює кандидату в президенти Юлії Тимошенко керівник МВС України Юрій Луценко, цілком зрозуміло, за сприяння кого і на чию користь спрацювали господарі викритого вантажу. Тим більш, що досвід першого туру виборів засвідчив: подібна практика застосування брудних політтехнологій проти Віктора Януковича використовувалася і раніше, вона вже стала традицією для помічників Юлії Тимошенко.
Натомість, на переконання Миколи Присяжнюка, виборці вже склали свою думку і про методи ведення виборчої кампанії різними кандидатами в президенти, і про їх виборчі програми та реальні справи. 7 лютого ця думка буде озвучена.
Партія регіонів упевнена, що перемога буде за Віктором Януковичем. І запевняє: з боку нашого кандидата в президенти Віктора Януковича передвиборча кампанія буде і надалі чесною і прозорою.
Прес-служба Житомирської обласної організації Партії регіонів
Події, які розгорнулися ввечері 26 січня у житомирському офісі «Народної самооборони» за адресою: місто Житомир, вулиця Лисенка, 6/1 а, вкотре засвідчили, що чинний міністр внутрішніх справ Юрій Луценко та його прибічники діють, порушуючи законодавство, і що ці дії направлені проти Кандидата у Президенти Віктора Януковича та на користь його опонента Юлії Тимошенко.
Увечері до приміщення штабу під’їхали дві вантажівки з нелегально виготовленою поліграфічною продукцією, Прихильники «Народної самооборони» встигли розвантажити лише одну автівку. Їм завадили народні депутати Микола Присяжнюк, Валерій Харлім, Святослав Піскун, Павло Климець, Сергій Рижук, народний депутат 5-го скликання Олег Калашніков, довірена особа Кандидата у Президенти Віктора Януковича Едуард Ставицький, заступники голови Житомирської обласної організації Партії регіонів Михайло Чужмир, Андрій Дяченко та інші представники Партії регіонів.
Як з’ясувалося, доставлена в Житомир продукція – це величезна кількість листівок з символікою «Народної самооборона» і з гаслами проти Віктора Януковича - «Не віддай бандитам Україну!», «Янукович – це кінець України», «Stop зек!».
«На складі знаходиться близько 10 тонн друкованої продукції. Невідомо, хто її замовляв, хто друкував. Це є порушенням Закону про вибори. Усі ці листівки надруковані без вихідних даних, – пояснив народний депутат від Партії регіонів Святослав Піскун. – Друкування ж такої продукції повинно відбуватися з виборчого фонду кандидата у президенти».
У зв’язку з виявленими протизаконними діями шестеро народних депутатів звернулися із заявами до СБУ, до МВС і до прокуратури, щоб цей склад взяли під охорону до з’ясування наявності порушення, потім буде прийнято відповідне рішення щодо знищення даних листівок. Ми бачимо всі ознаки порушення виборчого законодавства одним з кандидатів, який будь-якою ціною «рветься» до влади. Це – недемократично! – зазначив народний депутат України, голова Житомирської обласної організації Партія регіонів Микола Присяжнюк.
Голова Житомирського обласного штабу «Народної самооборони» Сергій Мороз нічого конкретно пояснити не зміг, тільки зауважив, що штаб у даному випадку виступав складом для цієї продукції. А потім заявив, щоб з усіма запитаннями зверталися до народного депутата від «Народної самооборони» Катерини Лук’янової. Щоправда, пізніше керівник організації почав стверджувати, що наявність такої продукції законна. І зізнався, що за її розповсюдження він… отримав грамоти від пана Луценка.
На місце викликали правоохоронців та прокуратуру, які заявили, що продукцію буде вилучено та знищено. Народні ж депутати направлять відповідну заяву у Верховну Раду.
Партія регіонів – за чесні вибори. Проти фальсифікації та брудних виборів! Партія регіонів звертається до всіх виборців не піддаватися на провокації і прийти 7 лютого на виборчі дільниці, щоб змінити нинішню владу на чолі з Тимошенко та її поплічником Луценко.
Прес-служба Житомирської обласної організації Партії регіонів
Святослав Ріхтер народився 20 березня 1915 року в Житомирі. Однак незабаром сім'я переїхала до Одеси, де пройшли дитячі та юнацькі роки майбутнього піаніста. Його батько, Теофіл Данилович, викладав у консерваторії і був досить відомим у місті музикантом. Колись він закінчив Віденську Академію музики, тому перші музичні навички молодший Ріхтер отримав від свого батька. Саме він дав п'ятирічному синові перші уроки гри на фортепіано. Мама, Ганна Павлівна, також була досить ерудованою в галузі музики. З самого дитинства Святослав Теофілович привчався до музики, усвідомлював її велич і силу. У зв'язку з тим, що батько не міг постійно займатися з сином, бо віддавав весь вільний час своїм учням, Ріхтер брав уроки гри на фортепіано у піаністки А. Атль. Його вчителька свого часу вчилася у батька, тому до навчання хлопчика вона поставилася з повною серйозністю. Будучи зовсім юним, Ріхтер почав грати будь-яку музику з нот, а незабаром і зовсім став кваліфікованим акомпаніатором в музичному гуртку при Будинку моря.
Після закінчення школи він кілька років працював концертмейстером в Одеській філармонії. Потім їздив з концертними бригадами, акомпануючи різним музикантам, набираючись досвіду. У 1932 році він перейшов на роботу в Одеський оперний театр і став помічником диригента С. Столермана. Ріхтер допомагав йому на репетиціях, роботі з співаками. У травні 1934 року піаніст дає перший сольний концерт в Одеському будинку інженерів, виконуючи твори Ф. Шопена. Концерт був блискучим, отримав гарні відгуки. Однак молодий і норовистий Ріхтер не замислювався про професійну кар'єру музиканта. І лише через п'ять років навесні 1937 Ріхтер вирушив до Москви вступати до консерваторії. Такий вчинок вважали божевільним, адже у нього не було ніякої музичної освіти. Однак на приймальному іспиті Святослава Теофіловича почув видатний піаніст Г.Г. Нейгауз, який побачив в сміливому юнакові справжній талант. Нейгауз записав Ріхтера у свої учні, але він не вчив його: вчити його було нічому, а розвивав талант. Ріхтер все своє життя був вдячний першому вчителю.
Дебют Святослава Теофілович відбувся 26 листопада 1940 року в Малому залі Московської консерваторії. У цьому концерті він виступав разом з учителем. Але вже після закінчення декількох днів Ріхтер дав власний концерт, який відкрив йому дорогу у великий світ музичної творчості. Під час війни талановитий музикант перебував у Москві. Де, не дивлячись на ситуацію, він не припиняв занять на улюбленому інструменті ні на день. І при кожній нагоді давав концерти. За два останні роки війни об'їздив багато міст. Після іспиту в консерваторії комісія дала указ виділити ім'я талановитого Ріхтера золотими літерами в фойє Малого консерваторського залу.
Відкриттям всесвітніх гастролей став виїзд до Чехословаччини в 1950 році. Його концерти проходять тріумфально, тому він виїжджає з Європи і їде з концертною програмою до США, Канади. Ріхтер бездоганно виконував Баха, Дебюссі, Прокоф'єва, Шопена. На відміну від інших піаністів, Ріхтер вмів розчинитися в виконуваної їм музиці. Він пропускав кожну ноту через душу, він відчував кожен твір серцем. Коли великий майстер грав, тоді розкривалася його суща геніальність. Музика - не єдине захоплення Святослава Ріхтера. Ще він дуже любив живопис. Займався збиранням картин, а іноді і сам малював маслом. В 1960-1970 роки в будинку Ріхтерів була проведена виставка придбання живопису.
У 1989 році в Цюриху знаменитому піаністу була проведена операція на серці. Звичайно, після якої Ріхтером потрібно було більш серйозніше поставитися до свого здоров'я. Останні роки свого життя Святослав Теофілович провів у Парижі, а незадовго до смерті повернувся до Москви, де помер 1 серпня 1997 року.
МЧС VS ЖИТОМИРЯНИН
Вчера «Скандальный Житомир» опубликовал рассказ житомирянина Григория Голуба, который поведал о том, как попал под трос буксируемого автомобиля МЧС. Сегодня мы получили версию пресс-службы Главного управления МЧС в области. Спасатели утверждают, что Григорий виноват сам. Далее без купюр материал от МЧС.
«В Житомире молодой человек бросился под колеса неисправного автомобиля МЧС и, не получив желаемого, не дожидаясь помощи, скрылся с места происшествия.
Зима, морозец, снежок – отдельных представителей рода человеческого это раззадоривает и будоражит. Но зима теми же морозами, гололедами и авитаминозом опасна. Если первое толкает на подвиги или просто на взбалмошные поступки. То второе заставляет поменять летнюю набедренную повязку на более тяжелую форму одежды, перемещаться с осторожностью, дважды подумать, прежде чем сделать.
«В среду 20 января, около 19 часов вечера, житомирянин Григорий Голуб готовился переходить перекресток улиц Котовского, Победы и Якира. Со стороны улицы Якира, Григорий стоял и ждал разрешающего сигнала светофора. Напротив стояли две машины МЧС. УАЗ стоял на Котовского на прицепе у него вторая машина». Если до сих пор я цитировал материал сайта «Скандальный Житомир» не изменяя содержания, то последнюю фразу хочу подчеркнуть!
До этого момента точки зрения участников события не отличаются. Но, с включением им зеленого света, начинаются разночтения. Первым начинает движение и поворот с Котовского на Победы УАЗ «Патриот», за ним, естественно, УАЗ-469 (куда он с цепки денется). Очередь вступать гражданина Голуба. Он перешагивает бордюр – границу тротуара и проезжей части. Впереди у него еще метра 3-4 до дальней полосы движения автотранспорта. Автомобили уже на ходу: первый, освещенный, как новогодняя елка синими и желтыми огнями (специальными и аварийными световыми сигналами), выровнялся на улице Победы, второй, «всего лишь» со светом фар и «аварийкой», вот-вот будет там. Буксировочный трос между ними, конечно же, натянут. О тросе Григорий знает! Выше я подчеркивал это утверждение. Мало того, спасибо городским властям, перекресток хорошо подсвечен фонарями.
Но пешеход стремиться решительно преодолеть препятствие – ускоряется и пытается перепрыгнуть трос между машинами, который, к слову, был помечен через каждый метр красными флажками. Видимо, житомирянину зима привнесла бодрость духа и жажду приключений. Но отсутствие витаминов или тяжелая обувь сыграли с отважным героем злую шутку – он споткнулся об трос, упал на руки. Этому были очевидцы: два водителя, два старших машины и невольный зритель происшествия гражданин К. (его данные у нас есть).
По их словам, машины немедленно остановились. Два экипажа выскочили из машин, в готовности оказать первую помощь пострадавшему: делать искусственное дыхание, непрямой массаж сердца, вправлять конечности или что там еще потребуется… Но «пострадавший» вскочил и довольно быстро покинул сцену. По словам же Григория, после падения он извернулся, как ниндзя, ухватился за трос, и проехался по зимней дороге. А потом стоял некоторое время на обочине и с осуждением смотрел на праздных спасателей. Кстати, инспектора ГАИ находились недалеко, но к ним за правдой он не пошел, так же, как и не писал на сайт житомирского облуправления МЧС. Григорий Голуб предпочел «поднять волну». Что скажешь, у него получилось. Как и Герострат, он сумел покрасоваться в сети…
На этот раз, к сожалению, спасатели не смогли проявить свои профессиональные качества, так что, великодушно от благодарности Григория отказываются. Я уверен, что свое они наверстают в других обстоятельствах, где они ежедневно, по-настоящему совершают подвиги.
Сергей Уланов, пресс-служба ГУ МНС Украины в Житомирской области».
ПОСЛЕСЛОВИЕ
Мы сконтактировали с Григорием Голубом. Материал спасателей он прокомментировал так: «У меня это вызывает мягко говоря улыбку». Житомирянин также сказал, что с ним беседовал командир спасательного отряда и что МЧСники принесли в письменном виде свои извинения (документ обещал передать, как только у него будет такая возможность). Кроме того попросили подписать заявление о том, что он не имеет претензий.
Скандальный Житомир
skandal.zt.ua
Під час першого туру виборів Президента України на Житомирщині, окрім неодноразових порушень прав виборців, трапилися й серйозніші «сюрпризи».
Валерій Марценюк – голова Малинської міської організації Партії регіонів, який вже не один рік відверто відстоює й захищає права регіоналів.
У Малині напередодні виборів – 16 січня – посеред дня був підпалений гараж Валерія Марценюка. Завдяки вчасному реагуванню пожежників приміщення вдалося врятувати – згоріла лише третина. Однак збитки господаря складають близько 3 тис. гривень.
«Ситуація досить неприємна. Можливо, я й не надав би їй особливого значення, якби двома місяцями раніше в мене не вкрали автомобіль», – коментує ситуацію Валерій Віталійович.
Авто Daewoo Lanos поцупили зі згаданого гаража в ніч з 16 на 17 листопада 2009 року – також напередодні важливої для регіоналів події. 20 листопада на Житомирщину приїздив з візитом Лідер Партії регіонів Віктор Янукович.
Автомобіль досі не знайдений. Правоохоронці пообіцяли потерпілому до нового року надати хоча б якусь інформацію про хід справи, однак поки що нічого не повідомили. «Скидається на те, ніби вони чекають, яка політична сила прийде до влади», – жартує голова Малинської міської організації Партії регіонів.
Утім, жарти жартами… На що схожа подібна низка «випадковостей»? Чому людині з Партії регіонів, яка не боїться відкрито відстоювати свої політичні погляди, випали подібні неприємності? Якій політичній силі це вигідно?
Панас Поліщук