Баранівка в XVIII столітті вважалася польським селом, оскільки більше 70% його населення становили поляки. В 1792-му році, під час придушення царськими військами польського повстання під предводительством Тадеуша Костюшко, у Баранівку ввійшли російські гусари полковника Давидова (батька героя Вітчизняної війни 1812 року Дениса Давидова). У тому районі діяв свого роду партизанський загін поляків, якими командував барон Замойський, близький родич відомих в історії України польських магнатів. Давидов наказав за всяку ціну піймати Замойського й привести його в Баранівку. Так і трапилося. Замойського гусари благополучно піймали й привели перед ясні очі полковника Давидова. Полковник запропонував баронові перейти на російську сторону, той у відповідь вилаяв Давидова й сказав, що не стане служити тим, чиї предки в нього в холопах бігали. Давидов наказав розстріляти Замойського. Гусари виконали наказ, тіло розстріляного барона для більшої впевненості обезглавили й закопали на околицях Баранівки.
Минуло кілька днів, до Давидова прибіг ад’ютант: там, мовляв, поляки знову наш обоз розгромили, і ними цей барон командує. Живий, тільки без голови. Їздить на коні без наявності її, весь у чорних одягах, моторошний із себе, а голову в руці тримає! Давидов тій мові не повірив, однак про всякий випадок наказав розкопати могилу Замойського. Могилу розкрили, але ніякого тіла в ній не виявили. Так і народилася в Баранівці легенда про "чорного барона", що повстав з могили й пішов знову воювати з "схимниками" (так поляки-католики православних називали).
четверг, 1 января 2009 г.