Голова облдержадміністрації Сидір Кізін дав інтерв’ю журналістці Настасії Юрчук
Молодий, завзятий, амбітний, у той же час простий і доступний. Ми зустрілися в його доволі просторому кабінеті. На робочому столі «робоча атмосфера», за якою споглядають погруддя Степана Бандери, портрет Шевченка, на стіні фотографія «Небесної сотні», за кріслом стоїть великий прапор України. Ще вчора він був партнером адвокатського об’єднання «Бондарчук, Кізін та партнери», а сьогодні, у 38 років, спромігся стати керівником Житомирської області. Про очищення влади від корупції, нові призначення, проблемні питання та амбітні плани Сидір Кізін розповів у ексклюзивному інтерв’ю газеті «Поліські новини».
– Сидоре Васильовичу, чим займалися до призначення і чи вважаєте себе сьогодні тимчасовим, найнятим жителями Житомирщини менеджером області?
– Моя трудова діяльність розпочалася ще на другому курсі юридичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка з посади кур’єра районного суду. Згодом став секретарем судового засідання, секретарем канцелярії в цивільних справах, потім 3 роки пропрацював судовим виконавцем. Коли здобув вищу юридичну освіту, пішов працювати до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР). Це був 1998 рік, і цінні папери, акції, облігації було щось новим для всіх і для мене також. Розпочав роботу в комісії провідним спеціалістом, через неповний рік став помічником голови комісії, потім заступником керівника юридичного управління державної комісії. Це була швидка кар’єра, але я до цього дуже довго йшов. Після державної служби 12 років пропрацював у приватному бізнесі, тобто обслуговував людей, і, чесно кажучи, зараз на державній службі, на посаді голови обласної адміністрації, у мене підхід такий же. Вважаю, що моїми клієнтами, власне, є громадяни – жителі Житомирщини. Я не є якимсь контролером, «господарем» області, а прийшов сюди надавати якісні послуги мешканцям області, які хочуть дуже простих речей: щоб держава не заважала, адміністративні послуги стали доступнішими, швидкими, а головне – викорінення хабарництва, щоб малий, середній, великий бізнес конкурував не за те, хто швидше добіжить до чиновника, поставить свого голову обласної адміністрації чи податківця, а конкурували за те, хто виробить кращий товар за нижчою ціною.
– Які відкриття зробили для себе, обійнявши посаду голови облдержадміністрації?
– Перше відкриття – це те, що державна служба насправді сприймалася чиновниками, які тут були до нас, не як служба народу, а як привілей і можливість впливати на всі процеси, насамперед в економічних питаннях. Кожен державний контролюючий орган, хочу нагадати, до березня місяця займався налагодженням тіньових фінансових потоків – частина коштів, які відбиралися в підприємців, осідала у власних карманах, решта йшла в область, далі кошти осідали в кишенях наближених до сім’ї Януковича. Саме страшне не те, що ці кошти розкрадалися, купувалися потворні палаци Пшонками, Захарченками. Саме страшне, що ці кошти вилучалися з господарського обігу країни і осідали у вигляді золотих злитків людей, які ще недавно були депутатами обласної ради (яскравий приклад Едуард Ставицький – автор), потрапляли на офшорні рахунки, таким чином українська економіка обезкровлювалася. Ці кошти, які б могли працювати (іти в бізнес, на розширення виробництва, на збільшення заробітної плати) вилучалися з бізнесу і йшли в тінь. Тому не дивно, що Генеральна прокуратура після проведення розслідувань встановила, що сім’я Януковичів викачала з України сотні мільярдів доларів. А на місцях це були гвинтики цієї структури. Тому найпершим завданням для моєї команди було звільнення цих чиновників і довести людям, що ті нові обличчя, які прийдуть, незаплямовані і не замішані в брудних схемах. Це дуже великий і непростий шмат роботи.
– Люстраційний комітет створений, але він досі не узаконений. Якщо говорити про призначення Вами керівників районів, департаментів, то хотілося б дізнатися про те, чи проходили вони люстрацію на обласному рівні?
– Ще у 2009 році я з колегами-юристами створив громадську організацію «Люстрація». Основною її метою було виявлення «п’ятої колони», яка працює проти держави, друге – боротьба з корупцією. Саме тому з самого початку роботи в ОДА я переймався цими процесами: замінено керівників районних державних адміністрацій, які незаплямовані корупційними зв’язками, очищено керівництво правоохоронних органів (міліція, СБУ, прокуратура). Робота в цьому напрямку триває. Є багато нарікань, що в правоохоронних органах районів багато чого залишилося по-старому. Насправді зміни там відбулися. Ті незвільнені керівники, які асоціюються в людей з минулим режимом, вони працюють в інших умовах – вони знаходяться під ковпаком, причаїлися, дуже обережні, але тим не менше, на моє глибоке переконання, там потрібно продовжувати роботу. Ми ще недопрацювали на рівні районів.
– Якщо говорити про призначення голів райдержадміністрацій, то Новоград-Волинський район ще не отримав голову, а в Баранівці новопризначений написав заяву на звільнення. Коли цим районам чекати нових керівників і чи є на ці посади претенденти?
– По Баранівці. У нас був кандидат, людина фахового рівня, який пройшов співбесіди, і було підписане розпорядження в.о.Президента про призначення на посаду Баранівського голови районної адміністрації. Уже після цього з’ясувалися деякі неприємні факти автобіографії, зокрема приналежність до фракції Партії регіонів у Кременецькій міській раді Тернопільської області. Це стало відомо, я запросив людину на розмову, після якої Віталій Іщенко написав заяву на звільнення. Перед відправленням заяви в Київ він зустрівся з громадськими організаціями і своєрідна люстрація відбулася: В. Іщенко розповів усі аспекти біографії, але схвальних відгуків від організацій не отримав. Проте після 26 травня (інаугурації Президента України) всі кадрові зміни на рівні Кабінету Міністрів України та Адміністрації Президента призупинені до того моменту, поки новий Президент не визначиться. Тому майже півтора місяці всі кадрові питання на паузі. Що стосується Новоград-Волинського району, то були розглянуті деякі кандидатури, які не сприймалися громадськістю, і коли знайшли компроміс, було зроблене подання кандидатури на посаду голови райдержадміністрації. Поки проходило погодження Кабміном та Адміністрацією Президента процес застопорився. Тепер ми чекаємо визначення від Президента. Думаю, невдовзі Новоград-Волинський район отримає нового керівника.
– Якими критеріями керуєтеся при призначенні людини на ту чи іншу посаду?
– Найперше, ця людина повинна викликати в громади довіру, по-друге, бути професіоналом. Хочу навести приклад кандидатури на посаду керівника Департаменту промисловості, розвитку інфраструктури та туризму Олександра Красноштана. Йому 32 роки, він кандидат технічних наук, працював заступником керівника агентства «Євро 2012», радник Віце-прем’єр-міністра з питань інфраструктури, радник керівника Укрзалізниці, має ранг держслужбовця, як голова ОДА, і разом з тим молодий, креативний і з новим баченням розвитку транспортного напрямку. Таких людей ми намагаємося запросити в область до роботи в нашій команді. Так, молоді, креативні, але вже досвідчені.
– З огляду на те, що Ви пропрацювали 4 місяці головою обласної адміністрації, які б зміни до законодавства України могли запропонувати?
– Свою роботу я розпочав з того, що зустрівся з людьми різних сфер діяльності області. Одними з перших були підприємці, які розповіли, що в роботі їм заважають особи (були названі одіозні прізвища чиновників, працівників прокуратури, податкової інспекції і деяких контролюючих органів). Усі ці люди вже не працюють. Друге – існує міжнародний список рейтингів легкості ведення бізнесу. Там є критерії, наприклад легкість відкриття бізнесу, швидкість отримання ліцензій, корупційна складова, отримання земельної ділянки, легкість підключення до електроенергії, комунікацій. ( Для прикладу: у Лондоні сидить інвестор, якому потрібно відкрити завод, і обирає для цього країну. Він буде зважати на ту країну, де вести бізнес легше, де корупція нижча. Так, Малайзія на 3-му місці легкості ведення бізнесу, а Україна на 189. Певна річ, інвестор вибере Малайзію, бо через місяць у нього там стоятиме завод і буде відвантажена перша партія виготовленого товару. А в Україні він тільки встигне зареєструвати підприємство, через рік отримає земельну ділянку, а до електроенергії може не підключитися роками). Тож, за результатами зустрічі та роботи з підприємцями в Кабмін було направлено близько 60 пропозицій про скасування тих чи інших актів, які ускладнюють ведення бізнесу. Треба віддати належне тому, що в уряді працюють реформатори на чолі з Арсенієм Яценюком, а Міністр економічного розвитку та торгівлі Павло Шеремета – це колишній радник прем’єр-міністра Малайзії, який впроваджував реформи, про які я говорив. Чому я говорю про Малайзію? Ми щойно зустрічалися з послом Малайзії і мали з ним розмову. У них підприємство реєструється за одну годину, а акціонерне товариство за один день через електронну пошту. Тож, власне, Кабмін подав до Верховної Ради України близько 20-ти нормативних актів тільки з подачі Житомирської обласної адміністрації.
– Як заманюєте інвесторів на Житомирщину?
– Їх не потрібно заманювати, вони вже є. Але працювати в Україні, як я вже говорив, їм важко. Для прикладу: є така компанія «Ян Ейр», яка вирішила відновити роботу Житомирського аеропорту. Вони купили два літаки («Боїнг»), зареєстрували їх (за цю реєстрацію Житомирська міська рада отримала близько 500 тисяч гривень), відремонтували приміщення Житомирського аеропорту – і комісія Житомирської облдержадміністрації виділила земельну ділянку для користування злітною смугою та її продовження для того, щоб більші літаки мали змогу приземлятися та злітати. У березні я зустрівся з власником компанії «Ян Ейр» і дізнався про те, що податкова порушила кримінальну справу проти них і нарахувала десятки мільйонів гривень податків за придбання літаків, хоча по факту літаки були завезені в лізинг (лізинг – довгострокова оренда машин і обладнання, видача обладнання напрокат). В інших областях податкові інспекції за завезення в лізинг літаків ПДВ не беруть, а наша податкова вирішила «вирізнитися» серед інших. У результаті отримали пояснення цієї ситуації з ДПА України, проблемне питання заходить у конструктивне русло. Сподіваюся, що ми невдовзі отримаємо повноцінний аеропорт, який стане візиткою області.
– Транспортна галузь сьогодні страждає. Перевізники відмовляються від пільгових перевезень. Яким чином будете допомагати вийти цій сфері послуг із кризового стану?
– Як і в інших галузях, транспортна галузь просякнута корупцією, тому ми повинні зробити прозорі механізми, щоб люди могли отримати кращі послуги за нижчу ціну. В області, як і у всій Україні, у транспортній системі була конкуренція між лобістами, які мали свої транспортні кампанії і вигравали всі тендери, потім винаймали дійсно перевізників, а самі знімали вершки. Таким чином і перевізник недоотримував кошти, і пасажир не отримував якісних послуг. З цим потрібно боротися двома шляхами. По-перше, створити всі умови для проведення прозорих конкурсів. По-друге, створити комплексний підхід. Для прикладу візьмемо м. Житомир. Коли ми виходимо на центральну вулицю міста вдень, можемо спостерігати транспортний затор, відповідно загазованість. Чому так трапилося? Тому що люди, які організовували перед цим маршрути, не подумали про те, що всі ці маршрути перехрещуються на центральній вулиці. А в нас є ще й трамвайно-тролейбусне управління, яке щороку приходить до міської ради, і, не отримавши нічого, йде пікетувати обласну адміністрацію. А це колектив у 1000 чоловік, який просить заплатити їм заробітну плату. А чому? Тому що автобуси, маршрутні таксі дублюють маршрути, тролейбуси в нас у плачевному стані (їдуть повільно, двері ледь закриваються, вікна також), а вся платоспроможна частина населення сідає на маршрутки. Як результат, ТТУ в кінці року недоотримає виручку. У цьому році ми зробили мудріше: кошти спрямували не на погашення боргів по зарплаті, а на оновлення парку. ТТУ за рахунок перегляду маршрутів запускатиме, безпечні, швидкісні, шумоізольовані тролейбуси, які будуть спроможні перевозити пасажирів за невеликий проміжок часу до пункту призначення безпечно, комфортно і швидко. Таким чином пасажиропотік збільшиться, якість покращиться, а в кінці року нам не прийдеться вишукувати кошти для дофінансування ТТУ. А маршрутки, які є сьогодні, зможуть піти іншими маршрутами, завдяки цьому ми уникнемо транспортного колапсу, пасажир отримає якісні послуги, а перевізники отримають можливості для заробітку. Щодо пільгових перевезень, то нещодавно я зробив непопулярний крок і підписав розпорядження про підняття тарифів з 28 до 32 копійок за один пасажиро-кілометр. Таким чином перевізники зможуть компенсувати свої втрати у зв’язку з підвищенням цін на пальне, ремонтні роботи автобусів. Ми свої зобов’язання виконуємо, тож і від перевізників ми сподіваємося виконання всіх зобов’язань, у тому числі і пільгове перевезення.
Не обійшли й тему проведення вільного часу. Як зізнався Сидір Кізін, вільного часу він майже не має. Якщо є можливість відпочити, то тільки поруч зі своїми маленькими синами та дружиною. На культурних заходах губернатора можна побачити з старшим сином та дружиною, тож родинний культ і цінності в ньому присутні. Також Сидір Кізін зізнався, що не бачить майбутнього України без її минулого, тому з захопленням вивчає історію України, а особливо поліського краю, полюбляє поезію Олега Ольжича, у віршах якого вбачає та проводить паралель із сьогоденням України (приклад, вірш «Незнаному воякові»). Не змогли оминути і найболючішого питання війни на сході країни.
«Ніяка ціна не є занадто великою за власну незалежність. Мовою цифр. У 1918 році, коли Україна отримала незалежність, була утворена Українська Народна Республіка – її визнали всі європейські країни, у тому числі радянська Росія. Після визнання Росія напала на Україну, як і сьогодні. Коли Муравйов зайшов у Київ, було розстріляно близько 5000 тисяч українців тільки за те, що вони були у вишиванках і говорили українською мовою. Це був тільки початок. У 20-ті роки було 5000 селянських повстань проти радянської влади, загинули мільйони українців: були знищені духовенство, економічно активні люди, інтелігенція. Цього було замало, і в 1929 році, щоб остаточно упокорити Україну, Сталін запланував Голодомор, під час якого загинуло за різними даними від 6 млн. до 10 млн. людей. У 1936 – 1937 роках знову українці зазнали репресій, під час Другої світової війни знову знищували українців, кидаючи без зброї в бій. У 1947 році Сталін закріпив знищення українців ще одним Голодомором. Оце та ціна, яку заплатили українці у ХХ столітті, втративши свою незалежність під час визвольних змагань 1918-1922 років. Тому кожен герой, що поліг в останні місяці на Сході, захищаючи свою країну, можливо, врятував сотні тисяч і мільйони своїх співгромадян, давши їм перспективу жити вільними на своїй Богом даній землі», – ототожнив голова ОДА.
Житомирська обласна державна адміністрація
zhitomir-region.gov.ua