1942-й рік. Вересень. В Овручський район прибула з Берліна група німецьких археологів - з явною метою почати розкопки декількох курганів, яких по території району було розкидано кілька десятків. Зрозуміло, місцеві жителі не сміли суперечити окупантам, однак як тільки почалися розкопки, до німецьких археологів з'явився якийсь дід і пояснив, що не слід розкопувати кургани, оскільки в такий спосіб можна скривдити древніх богів, які нібито сплять у цих курганах. У німецьких документах зафіксовані імена цих самих древніх божеств: "Місячна Пані", наприклад, або "Владика місячного серпа"... Берлінські професори за допомогою есесівців прогнали нав'язливого діда й прийнялися обережно розкопувати курган. Знявши верхній шар землі, німці вирішили завтра продовжувати роботи й відправилися спати. Ночували вони у великому армійському наметі біля кургану. Охороняло вчених (а їх було 5 чоловік) відділення есесівців. Уночі ніхто з них рівно нічого підозрілого не чув. А на ранок, коли вчені німці повинні були вже давно прокинутися й знову приступити до робіт, з намету ніхто не вийшов. Коли есесівці ввійшли в намет, виявилося, що всі п'ятеро наукових світил мертві! Причому, як було встановлено пізніше, у всіх п'ятьох випадках причиною смерті став миттєвий інфаркт, який буває в тому числі й від раптового переляку. Що налякало вчених? Німці вирішили, що ця справа рук радянських партизанів, однак уночі в намет ніхто не входив! Розкопки згорнули й більше німці кургани не чіпали. Цей цікавий епізод згадується в книзі Поля Робера "Третій рейх. У пошуках нових богів."
Характерно, що сьогодні курганів самого різного розміру залишилося безліч як в Овруцькому, так й у Народицькому районі. Стоять собі вони уздовж проїжджих частин, на окраїнах сіл, а то й просто де-небудь у чистому полі. Археологи відносять їх хто до скіфів, хто до древлян. Більш точно сказати, хто насипав ці кургани, сьогодні не представляється можливим з несподіваної причини: їх просто ніхто ретельно не досліджував. Автор цих рядків не дуже давно побував у селі Заріччя Овруцького району й нарахував біля самого села більше десятка цих загадкових пагорбів самого різного розміру - від двох-триметрової й до десятиметрової висоти. На моє питання: а що це за кургани, місцеві жителі тільки плечима потискували - не знаємо, мовляв. А що в цих курганах, теж місцевому люду невідомо. Ніхто не розкопував. Люди попросту бояться це робити, говорять, однаково, що на цвинтарі могилу чіпати. Лихо, мовляв, буде. Дивно: навіть "чорні археологи" за стільки років не торкнулися жодного кургану. Напевно, таки в цих рукотворних пагорбах є щось містичне... Неподалік, усього в якихось десятках кілометрів звідси, проходить українсько-білоруський кордон. І якщо вже прикордонникам довелося спостерігати пов'язані з курганами якісь аномалії, про які самі прикордонники чомусь воліють мовчати, виходить, таємниця курганів може бути розгадана нескоро.
Може бути, деякі кургани на Овруччині спорудило легендарне ранньоскіфське плем'я неврів, що проживали на початку I тисячоріччя до нашої ери в басейні ріки Прип'ять і які знаменитий Геродот називав не інакше, як чаклунами?
Житомирщині, втім, як і скрізь у тодішньому світі, панувало бронзове століття. У той час, як у Месопотамії будувався Вавилон, греки-ахейці осаджували Трою, Моїсей виводив євреїв з Єгипту, а самі древні єгиптяни будували свої піраміди, на Житомирщині безроздільно панували праскіфські племена. На території нашої області проживали в основному скіфи-хлібороби, оскільки природні умови й ліси дозволяли займатися скотарством лише в південній частині нинішньої Житомирщини, хоча це зовсім не означає, що на півночі області скотарство не було поширене - просто воно тут не було основним засобом існування. У лісових поселеннях розводили свиней.
Перша половина бронзового століття в нас досліджена погано. З пам'яток тієї пори залишилися хіба що Народицьке, Здвижевське (Коростишівський район) і Райковецьке (Бердичівський район) поселення. Очевидно, поселення ці належали до різних племен. У Народицькому поселенні знайшлися залишки дерев'яних будинків, обмазаних глиною, а також жертовник - свідчення землеробського культу. Тільки от металообробка в народицького племені була розвинена погано - місцеві жителі користувалися в основному знаряддями з каменю. Те ж саме можна сказати й про Здвижівське поселення. Інша справа - Райковецьке поселення. Тут було знайдено безліч ливарних форм - для бронзових сокир, кинджалів і навіть браслетів. Зате Народицьке поселення має одну відмітну рису: своїх небіжчиків це плем'я ховало в курганних могильниках. Деякі кургани збереглися на півночі нашої області й донині.
Вадим Кіплінг
У січні 1998 року на політичній арені Житомирщини з’явилася нова політична сила – Партія регіонального відродження України, згодом перейменована в Партію регіонів. Майже 2 тис. чоловік – такою була кількість членів партії у перший рік її діяльності.
У 2003 році мене обрали головою Житомирської обласної організації Партії регіонів. На той час я працював заступником голови Житомирської облдержадміністрації, в області люди мене знали як фахівця з економічних питань. Мені доводилося багато спілкуватися з аграріями, радитися, прислухатися до їхньої думки. Ми мали порозуміння. Можливо, саме тому чисельність членів нашої партійної організації почала стрімко зростати (приблизно у сім разів протягом 2003 року). Ми тоді активно формували основні принципи керівництва партійними осередками, принципи співпраці між керівництвом обласної і районних та міських партійних організацій. Фундаментом нашої роботи стали проголосили прозорість і колегіальність у прийнятті рішень, врахування думки кожного рядового партійця, залучення до участі у розробці партійної політики якомога ширшого кола членів партії та її прихильників.
Підтвердженням правильності такого підходу стало випробовування подіями 2004 року. Тоді в партійних осередках області відбулися певні кількісні й якісні зміни, у результаті яких частково оновився і зміцнився партійний кадровий потенціал. При цьому фактично 75% керівників партійних осередків залишилися на своїх місцях, попри численні проблеми і навіть переслідування з боку тодішньої влади. Ми дотримувалися таких принципів підходу у доборі кадрів як зваженість, прозорість при прийнятті кожного важливого для партійної структури питання. Відтак рейтинг нашої партійної організації на Житомирщині продовжував зростати, як і авторитет Партії регіонів в цілому. І вже на 1 лютого 2009 року в області нараховувалось понад 22,5 тис. членів партії в 25 районних та 5 міських партійних організаціях; 1231 первинних, сільських та селищних партійних організацій.
Партія регіонів потужно представлена на Житомирщині у радах різних рівнів. І саме через депутатський корпус, через обласну і районні громадські приймальні підтримується постійний активний діалог з виборцями, вирішуються сотні найболючіших для громади питань соціального та правового характеру. Значний відсоток їх доводиться вирішувати через депутатські запити, адже у мене, вихідця з Житомирщини, завжди на першому плані депутатської діяльності стоять інтереси поліського регіону, його пересічних жителів.
Комітет Верховної Ради України з питань аграрної політики і земельних відносин, який я очолюю, сприяє розробці низки найважливіших законопроектів, на які вже не один рік чекає українське село, зокрема, що стосуються мораторію на продаж землі, створення земельного кадастру та інше.
Втім, не лише аграрними питаннями опікується наша команда. Ми обстоюємо інтереси малого і середнього бізнесу. Я обов’язково беру участь у нарадах з проблем розвитку малого і середнього бізнесу на Житомирщині, будучи членом Ради директорів промислових підприємств найбільш потужного промислового центру області – Коростеня.
Наша парторганізація небайдужа до вирішення як найскладніших і важливих проблем регіону, так і на перший погляд дрібних, пересічних. Ми, прагнучи залучати нових членів партії, працюємо з молоддю, пильну увагу приділяючи вирішенню низки завдань з розвитку спорту, пропаганди активного способу життя. Мене обрано Президентом Житомирської Асоціації професійних видів єдиноборств. За ініціативи нашої парторганізаціі в області відбулася низка спортивних змагань під гаслом: «Спорт проти дитячої злочинності і наркоманії».
Наші справи без зайвих слів показують, що нам таки вдалося сформувати команду однодумців, які мають великий авторитет у своїх районах та й в області у цілому.
Сьогодні можна з упевненістю констатувати: всі керівники районних партійних структур – це люди, порядність, надійність і професійний рівень яких перевірено часом. З 2004 року обласна організація Партії регіонів практично не має кадрових ротацій, партійні лідери на місцях працюють цілеспрямовано й ефективно.
На сучасному етапі діяльності Партії регіонів перед нашою партійною організацією стоять завдання: проводити ефективну роботу партійних осередків, підтримувати динаміку зростання кількості членів партії, працювати на зміцнення партійної структури, створення потужного кадрового потенціалу як у партійних осередках, так і в органах виконавчої влади.
Виправдати довіру своїх прихильників і конкретними справами довести надійність та послідовність представників Партії регіонів – такі головні пріоритети Житомирської обласної організації Партії регіонів.
Житомирська обласна організація Партії регіонів